У рубриці «Антисуржик. Говоримо правильно українською!» 24 Канал пропонує з’ясувати чому «зажигалка» є русизмом та який український відповідник цього слова.
Чому «зажигалка» це русизм
Слово «зажигалка», чуємо щодня та можливо і користуємося цим портативним пристроєм. Однак, для української мови притаманне інше слово – «запальничка». Ці слова різнить назва процесу, кореневого слова, в російській та українській мові. «Зажигалка» – від «жечь», «зажигать», а в українській мові – «запальничка» від «палити», «запалювати».
Що таке запальничка Це невеликий портативний пристрій, що використовується для отримання полум’я. Складається з металевої чи пластикової ємності, наповненої горючою рідиною чи стиснутим скрапленим газом, механізмом займання та гасіння, сопла.
Найпоширенішими видами палива для запальничок є зріджений нафтовий газ (пропан, бутан) або бензин. У бензинових запальничках полум’я отримують від спалювання парів бензину.
Зверніть увагу! Слова «спалахуйка», яке можемо зустріти в українській мові, не існувало. Це радянська вигадка, яка мала на меті спаплюжити та висміяти нашу мову. Філолог говорить, що російська пропаганда й досі займається цим, публікуючи різноманітні статті про українську мову, які не витримують жодної критики. Але таких публікацій дуже багато, тому деякі люди вірять у ці нісенітниці.
Про «спалахуйку» і не тільки: дивіться відео
З історії створення запальничок
Запальничка – це дуже зручний пристрій, яки значно спростив життя людей. Але як і кожен винахід він пройшов значну еволюцію, та й зараз продовжує модернізуватися для зручності і цікавості.
Перші ідеї та креслення механізму з вогнем можемо зустріти у Леонардо да Вінчі. Але цей винахід – колісцевий замок, у XV – XVII століттях використали у виробництві вогнепальної зброї.
Винахідником першої портативної запальнички вважають Йогана Вольфгана Деберейнера, німецького хіміка. Який у 1823 році запропонував «кресало Деберейнера» – пристрій, який працював за рахунок запалення струменя водню, спрямованого на губчасту платину. Цей виріб продавали по всій Німеччині аж до 1880 року. Так, у 1829-му їх випустили 20 тисяч. Однак користуватися винаходом Деберейнера треба було дуже обережно, оскільки він легко міг вибухнути.
У 1867 році французький дім Cartier, запатентував винахід та почав випускати їх зі срібла і золота.
У 1890 році з’явилась нова модель. Американський винахідник Генрі Мейбаум створив модель запальнички, в якій іскра спалахувала завдяки особливій пістонній стрічці з фульмінатами (солями гримучої кислоти). З її допомогою підпалювався просочений бензином ґніт.
А ось нова еволюція, що зменшила запальничку у розмірах належить австрійському хіміку Карлу Ауеру фон Вельсбаху. У 1903 році він відкрив і запатентував «метал Ауера», або фероцерій. По суті вчений знайшов оптимальний склад сплаву, з якого досі виготовляють кремені для запальничок.
Поступово запальнички міцно увійшли в побут людей. Пік попиту на них припав на Першу світову війну, оскільки вони не намокали, на відміну від сірників і мали менший спалах, який міг видати солдата. Тодішні запальнички істотно відрізнялися від своїх сучасних родичок: їх запалювали обома руками, оскільки коліщатко на них кріпилося вертикально.
Пристосування запальнички до використання однією рукою пов՚язують з іменами двох англійських інженерів – Фредеріка Чарльза Уайза й Віллі Ґрінвуда. Один з них утратив руку в Першій світовій війні і не міг самостійно прикурювати цигарку. Тоді колеги стали міркувати над удосконаленням конструкції запальничок. І в них виникла ідея розвернути коліщатко, в результаті чого з՚явилася запальничка сучасного вигляду. Запатентувавши винахід, запропонували його виготовлення Альфреду Данхіллу, який погодився співпрацювати, і в 1926 році у продажу з՚явилися перші змінені запальнички Dunhill.
З 30-х років минулого століття конструкція запальничок істотно не змінилася. У деяких моделей з՚явилася кришка, поєднана з паливним бачком: піднімаючи її, користувач приводив у рух і механізм, що викресував іскру з нерухомого кременю. Пізніше, 1947 року, в Парижі з՚явилася перша газова запальничка. А в 1970-х придумали п՚єзозапальнички.
У 1986 році фірма Saroma запустила виробництво турбозапальничок, що не гасли навіть на найсильнішому вітрі.
Серед найбільш відомих виробників запальничок – Zippo, Alfred Dunhill, Diplomat, Dupont та інші.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/5593d1bda0724145aa9a94b7ed1170d6.jpg
Запальнички бувають різні / фото для привернення уваги
Сьогодні, можна знайти моделі запальничок на будь-який смак, колір, задум для найвибагливішого користувача: доповнені годинником, компасом, ліхтариком, ножем, флешкою, скриньками та іншими корисними дрібничками. Запальничка є стильним аксесуаром та предметом колекціонування.