Президентка Молдови Мая Санду, з огляду на парламентські вибори влітку 2025 року, має негайно посилити комунікацію як з молдовським суспільством, так і з партнерами в ЄС.
Таку думку висловив кореспонденту Укрінформу латвійський експерт Алекс Григор’євс.
«Другий тур президентських виборів у Молдові завершився перемогою з упевненим відривом чинного президента, проєвропейської лідерки Маї Санду. Але тепер викликають побоювання майбутні вибори до парламенту, адже Молдова – парламентська республіка. Президенту тепер слід усю увагу приділити підготовці до них», — зазначив Григор’євс.
На його думку, у Молдові як у пострадянській країні «головною проблемою політичного класу є недостатнє спілкування з виборцями, відсутність пояснень того, чим займається президент та уряд, їхніх проблем та досягнень». Ці недоліки треба негайно виправляти.
Водночас не менш важливою є й комунікація Маї Санду з партнерами в Європейському Союзі. «Перше, що має молдовська президентка їм пояснити, це те, що основні кроки зі зближення з ЄС та сприяння покращенню економічного стану в країні необхідно зробити негайно, щоб встигнути вплинути на результати виборів до парламенту», — сказав експерт.
Він назвав цинічними спроби Росії та проросійських діячів організувати внутрішнє громадянське протистояння в Молдові, говорячи, що «Мая Санду — президент молдаван в ЄС, а Стояногло – президент молдаван Молдови». Адже саме РФ і її попередник СРСР призвели до виникнення великої молдовської діаспори. Спочатку 1940 року східна Молдова була відірвана від Румунії (країна створювалася у XIX ст. як об’єднання князівств Валахія та Молдова — ред.). Окупована Москвою територія була перетворена в аграрний придаток, «фруктовий сад і виноробню». Після 1991 року Росія задля контролю над [східною] Молдовою, створювала проблеми, то з постачанням газу, то з покупкою молдовського вина і фруктів.
«Росія і була причиною тих економічних проблем, які виштовхнули молдовських громадян на роботу до Португалії, Італії, Іспанії. При цьому громадяни, які виїхали до Європи, залишили в Молдові своїх дітей під опікою бабусь і дідусів, які й голосували по-старому за комуністів і голів колгоспів, тобто за начальство», — пояснив Григор’євс.
На його думку, президент-комуніст Владімір Воронін «так і перетворився б на молдовського Лукашенка, якби народ не збунтувався у квітні 2009 року і не викинув його з влади». «Тоді й почали усвідомлювати проблему неучасті у виборі молдовського шляху до Європи значної частини громадян найвідповідальнішого та найактивнішого віку, тобто молдован, які працюють за кордоном. Було зроблено активні кроки щодо вирішення цієї проблеми: підготовлено мережу пунктів для голосування, створено виборчі комісії та проведено роботу з виборцями», — зазначив експерт.
Таким чином, молдовська діаспора нерозривно, сімейно пов’язана з Молдовою. Але російська сторона намагається протиставити їх одне одному, аби завадити шляху в Європу та поновити свій контроль над цією країною.
Алекс Григор’євс – заступник керівника центру Балтійсько-Чорноморського альянсу. У 1996-2013 рр. працював у National Democratic Institute (США), представляючи його на найвищому рівні у пострадянських країнах (Україна, Молдова, Росія, Азербайджан), а також був керівником напряму «Євразія» до Development Transformations (США).
Як повідомляв Укрінформ, після оголошення результатів виборів у Молдові Державний департамент США заявив, що попри зусилля Росії, яка намагалася зірвати президентські вибори в Молдові шляхом фінансування, підкупу й брудних технологій, Кремлю не вдалося підірвати демократію в цій країні.
Фото: Veridica