Треба пояснювати, що це породжує дуже погані емоції та осад усередині українського суспільства та багатьох людей у світі, які за цим спостерігають. Про це Олексій Копитько заявив на своїй сторінці у фейсбуці, інформує 24 Канал.
Будь-яка прагматична людина, виходячи з інтересів своєї країни, не може не бачити, які наслідки будуть в умовах візуалізації нової «осі зла», якщо продовжувати діяти постфактум за принципом занадто мало – занадто пізно.
Зважаючи на те, якщо підтвердиться інформація про корейців, крайньою формою короткозорості та божевілля буде відсутність забезпечених рішень щодо їх превентивного знищення ще на території Росії. Бо завтра Європа отримає «атаку мігрантами», тільки вже не мирних людей з елементами інфільтрації лиходіїв, а організовану групу фанатів ідей чучхе. Все це на тлі виборів.
Молдова
1. Підсумки по Молдові дуже близькі до нічиєї, але на користь Москви. Майя Санду виграла, перевага була завдяки діаспорі. Це краще ніж могло бути, але це дає підстави педалювати тезу, що всередині країни – розкол і ще нічого не закінчено.
Потенційні голоси Придністров’я хитнули в інший бік. Це – залізобетонний мотив, чому будь-яка проєвропейська влада Молдови відмахуватиметься сокирою від повної інтеграції Придністров’я до політичного простору доти, доки не забезпечить стійкий контроль на решті території.
На секунду уявіть, що за хиткої рівноваги майбутнього президента України визначать голоси тих, хто виїхав.
США
2. Читати про вибори у США – одне задоволення. Особливо – у західних ЗМІ. Нічого не ясно, але медіа і балакучі голови повинні видавати якийсь контент. Місцями це все дуже кумедно.
З того, на чому більшість сходиться. Якщо програє Камала Гарріс – вона поразку визнає. А ось Трамп точно не визнає жодного результату, окрім своєї перемоги. Це гарантує щонайменше 2,5 місяці судової тяганини.
Путін і тема «перемир’я»
Владімір Путін явно грає на рівновагу та розкол, підвішуючи ситуацію.
Поки що він словесно залякує ядерною зброєю. Але при цьому так і не розпочав масової мобілізації, яка б гарантувала війну ще на рік. Мобілізація – це певність. Кремль, очевидно, бачить переваги у підтримці стану невизначеності, щоб у потрібний момент спробувати шокувати певністю.
Зокрема, вже наголошено, що Росія накопичує ракети. Цей факт нависає. Невизначеність і загравання нових аргументів (корейці, великий обстріл з настанням холодів тощо) задає потрібний Кремлю фон для міркувань про «замороження війни», «припинення вогню».
Реджеп Ердоган ось нещодавно побачив у очах Путіна прагнення припинити вогонь. Глава МЗС Туреччини Хакан Фідан (колишній глава розвідки) закинув, що загальна втома сторін створює передумови для нової ситуації у 2025 році.
Публічний тиск на Україну поки що не вийшов на пік. З великою кількістю поганих новин (або їх роздуванням) тиснути буде легше.
Тому варто максимально тверезо оцінювати ситуацію та усвідомлювати: попри колосальні труднощі на фронті, Путін не вирішив жодного з великих завдань на осінь. Він може спробувати дотиснути завдяки внутрішній дестабілізації в Україні. Завдяки убивствам дітей. Завдяки масовим польотам дронів над житловими кварталами.
Якщо в нього нічого не вийде до нового року, для Росії відкриється перспектива нової важкої кампанії наступного циклу (пів року приблизно).
Тому для Росії виникає альтернатива: намагатися обвалити завдяки тиску, послаблюючи опір, говорячи про «перемир’я». Якщо не вийде продавити – розкласти, спочатку піднявши градус, а потім знизивши тиск, розгойдуючи тему «бери шинель, йди додому».
Звідси всі ці розмови про «різдвяне перемир’я», аналог якого намагалися організувати влітку до Олімпіади, але ситуація на фронті для Москви не склалася.