Днями побачив світ звіт спецрадника глави Єврокомісії, експрезидента Фінляндії Саулі Ніїністе про готовність Євросоюзу до різних криз – починаючи від пандемії та змін клімату до війни проти однієї з держав — членів ЄС. На 165 сторінках доповіді червоною ниткою проходить висновок «Ми не готові» і пропонуються шляхи вирішення цієї проблеми – здебільшого вони складаються з пропозицій щось поглибити та розширити у відносинах країн ЄС.
З конкретних пропозицій – виділити більше грошей на оборону та підготувати громадян до ймовірності війни. Як приклад того, що вийде, якщо цього не зробити, приводиться вторгнення Росії до України. Коротко про — про що ще попереджує європейців доповідь спеціального радника і до чого має підготуватися Європа.
Слава богу, дійшло!
Екс-президент Фінляндії та спецрадник голови Єврокомісії Саулі Ніїністе. Фото: wikipedia.org
За результатами весняного опитування, які представлені в доповіді Ніїністе, 42% жителів Європи на запитання «Яка подія минулого року вплинула на ваше бачення майбутнього?» відповіли «Вторгнення Росії до України». Коронавірус посів друге місце з 34%, на третьому — розмістилися фінансова та економічна кризи з 23%. Теракти та події на Близькому Сході, як і мігранти та зміни клімату набрали від 10 до 17%.
Тобто європейці вважають, що спека якось спаде, терористи будуть знищені, фінансові кризи закінчаться, а ось війна в Україні – це справді серйозно. «Слава богу, дійшло!» – могли б вигукнути тисячі українців, які роками смикають нерішучу Європу і останнім часом уже голосно звинувачують її, м’яко кажучи, в боягузтві та слабкості. А Ніїністе це з цифрами в руках і підтверджує.
«В той час як більша частина військових ресурсів Росії, як і раніше, пов’язана з Україною, риторика «перманентної війни» проти «колективного Заходу», мілітаризація російського суспільства та плани розширення військової присутності вздовж північно-західного кордону Росії та в Арктиці — все це вказує на подальший підвищений ризик можливої російської агресії щодо ЄС та НАТО», — пише радник ЄС.
Хто дасть більше грошей?
Фактично витрати Росії на оборону в 2024 році лише трохи нижчі від сукупних витрат європейських членів НАТО (23 з 27 країн ЄС – члени НАТО). Росія виробляє до 3 мільйонів 155-мм артснарядів на рік – а ЄС та США набагато менше. Цього року європейські члени НАТО витратили близько $428 млрд на оборону, а одна Росія — $388 млрд і збирається збільшити свій оборонний бюджет ще на 25%. 2025-го на військові потреби росіяни спрямують 41% своїх державних витрат і 8% ВВП.
«Росія, як і раніше, впевнена, що вона здатна пережити Україну та її західних прихильників завдяки своїй здатності мобілізувати ресурси та витримувати людські і економічні втрати. Більше того, темпи її промислового зростання в ключових областях (танки, безпілотники, ракети, боєприпаси) вищі, ніж у Європі», — журиться доповідач. Плюс до цього з Росією дружать ракетами та боєприпасами Китай, Іран та Північна Корея.
На високій ноті жаху Нііністе розповідає і про кібератаки, що почастішали в Європі, і про диверсантів, які працюють у країнах під дипломатичним прикриттям і намагаються нагадити так, щоб намертво стала вся євроекономіка. Заодно доповідач вирішив добити читачів повідомленням про неймовірну кількість космічного сміття на орбіті Землі, яке також небезпечне для жителів планети, як війна, коронавірус та глобальне потепління. Поки читачі не розуміють, як з війни раптом перестрибнули на космічне сміття, Ніїністе пропонує план дій.
Створять супутникову систему та координаційний хаб
Так, це все те ж, що набило оскому: поглибити, розширити, розробити… У кращому разі – ухвалити закони, створити, підготувати (тут уже відчувається іскра практичності, а не хитромудрого теоретизування, чим грішить ЄС усі ці роки).
Спочатку Ніїністе пропонує країнам — учасницям ЄС і НАТО якось зібратися, об’єднати і взаємодоповнити зусилля ЄС і НАТО відповідно. А там уже й статтю 5 Статуту НАТО можна буде ще раз перечитати.
«ЄС повинен бути готовий використовувати всі інструменти, які є в його розпорядженні, для підтримки держави-члена, яка зазнала нападу», — пропонує Ніїністе, що б це не означало.
Потім він пропонує розгорнути по всьому Євросоюзу об’єднану інфраструктуру «для стійкості, взаємозв’язку та безпеки за допомогою супутника IRIS». Тобто створити захищене низько- та середньоорбітальне супутникове угруповання для забезпечення зв’язку між учасниками кризи за будь-яких обставин, чи то повінь чи війна. Плюс стане резервною телекомінфраструктурою для критично важливих користувачів у районах, де наземні мережі буде порушено. Далі за планом Ніїністе – створення Координаційного центру реагування на надзвичайні ситуації (ERCC). Він координуватиме заходи реагування ЄС на будь-які кризи. Цей координаційний хаб займеться контролем ресурсів у разі «військових чи гібридних криз».
Також у звіті йдеться про створення власної розвідслужби Євросоюзу та розширення обміну розвідданими між країнами співтовариства.
Щодо українського питання Ніїністе особливо радикального нічого не запропонував: сказав лише, що Європі треба нарощувати військову підтримку України та готуватися компенсувати американську допомогу, якщо така припиниться.
Все красиво та правильно, тільки із запізненням на кілька років. Та й невже Євросоюз за всі ці роки не створив жодного єдиного центру кризового реагування? У яких же зефірних хмарах живуть наші європейські друзі…
Якщо завтра війна
З конкретики можна виділити такі ініціативи спеціального радника голови Єврокомісії.
Перша: підвищення готовності всіх домогосподарств ЄС до криз. ЄС зобов’язаний гарантувати, що кожен громадянин Євросоюзу буде готовий забезпечити себе як мінімум на 72 години з початку якихось кризових явищ. Простіше кажучи: у кожному будинку має бути запас їжі, води, ліків тощо на три доби. Це стосується і повені, і 50-градусної спеки, і військових дій, і чергового витка пандемії. Ніїністе пропонує вже починати сповіщати громадян ЄС про таку необхідність.
Друга: оснащення міст системою датчиків для моніторингу у реальному часі та збору даних. Це буде потрібно для оперативного оповіщення про катаклізми або інші напасті, а також для кращого контролю за критичною інфраструктурою. Аналізуючи отримані дані, аварійно-рятувальні служби можуть швидше та ефективніше реагувати на надзвичайні ситуації.