Росія звертається не до нас
Мовляв, дивіться, що ми зробимо з тим, хто намагатиметься вийти зі сфери нашого впливу! Дивіться, що ми зробимо з вашими містами, вашою економікою, вашою промисловістю, вашою енергетикою, якщо ви спробуєте від нас віддалитися. Подивіться, що ми зробимо з вашими жінками та дітьми. Подивіться, скільки ваших чоловіків ми вб’ємо. Нам не потрібно, щоб ви любили нас. Нам треба, щоб ви нас боялися. Можете ненавидіти, плювати нам у спину, але головне – бійтеся і підкоряйтесь!
Це звернення не до нас, це звернення до складових частин самої Росії. Щоб їм не кортіло. Щоб і на думку не спало віддалятися, говорити про незалежність, про самостійність. Росія – гомункулус, збірна солянка з народів та територій, створена завдяки насильству та приниження, і лише завдяки насильству та приниженню вона може продовжувати своє існування.
Балтійські країни росіяни втратили, були слабкі, а Європа та НАТО вчасно поквапилися. Але решту вони намагатимуться, якщо не втримати, то вигадати. І ми – це дуже наочний приклад того, що чекає на непокірних.
Справжня мета війни – збереження внутрішнього простору у стані статусу кво. Дати ідею, об’єднати глибинний народ та всіх інших мешканців Росії пролитою українською кров’ю, показати їм, що можна зробити з тими, хто вирішить піти. Придатний план.
Їм не треба нас повністю перемогти. Їм треба нас показово покалічити. Щоб усі почули хрускіт кісток і тріск тіла, що рветься. Я розумію, чому страшно полякам і балтам – вони встигли побувати в братніх обіймах і розуміють, якими можуть бути наслідки. Мені не зрозуміло, чому не так страшно решті суб’єктів федерації, що населяють «тюрму народів».
Ця війна цементує їх спільними злочинами, перетворює на спільноту ізгоїв та вбивць. Ніхто у зовнішньому світі не намагатиметься розібратися у видах лайна, визначити хто був винен, а хто – просто відмовчався.