Українці загалом не схильні відчувати неприязнь або відразу до представників протилежної групи. Найбільшою є відстань між парою груп «представники ПЦУ та УГКЦ – представники УПЦ МП», а найменша – для груп «українці в Україні – українці за кордоном».
Про це свідчать результати дослідження Громадянської мережі ОПОРА та Київської школи економіки, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології.
Так, відповідно до дослідження, соціальна дистанція між українцями, які мешкають в Україні, і тими, які перебувають за кордоном, невелика. Тобто групи в цілому готові взаємодіяти одна з одною (у питаннях романтичних стосунків і одруження дещо меншою мірою). Неприязнь цих груп одна до одної також незначна: групи оцінюють одна одну досить нейтрально (водночас обидві групи вважають, що представники протилежної групи схильні їх засуджувати, – українцям за кордоном ця думка більш притаманна). Жорстокість груп одна до одної також незначна, тобто ставлення до іншої групи здебільшого не вороже (хоча обидві групи зазначають, що інколи відчувають задоволення від того, що представника іншої групи ставлять на місце – серед українців за кордоном ця думка трапляється частіше).
Також невелике дистанціювання спостерігається між групами українців, що проживали на тимчасово окупованих територіях/у зоні бойових дій, і тими, що не мають такого досвіду. Соціальна дистанція між цими групами невелика, однак ті, хто не проживав на ТОТ та/або у зоні бойових дій, дещо більше дистанційовані, ніж ті, хто мають такий досвід: тобто групи готові взаємодіяти, але люди, що не проживали на ТОТ чи у прифронтових зонах, демонструють трохи меншу готовність (особливо у питанні про небажання мати романтичні стосунки).
«Неприязнь цих груп одна до одної також незначна: вони оцінюють одна одну досить нейтрально (при цьому обидві групи вважають, що інша група схильна засуджувати їх). Жорстокість до іншої групи також не притаманна опитаним, крім взаємного твердження про задоволення від того, що представника іншої групи ставлять на місце», — йдеться в дослідженні.
А от між групами вірян ПЦУ та УГКЦ проти прихильників УПЦ МП спостерігається найбільша відстань. Однак зауважується, що польовий етап дослідження відбувався під час активних обговорень заборони діяльності УПЦ МП, що могло вплинути на результат.
«Представники ПЦУ та УГКЦ помітно соціально дистанційовані від представників УПЦ МП (тобто менш готові з ними взаємодіяти), а останні декларують краще ставлення до ПЦУ і греко-католиків. Найменше обидві групи готові взаємодіяти у питаннях одруження з представниками протилежної групи», — зазначають дослідники.
Неприязнь також помітно вища серед ПЦУ й греко-католиків відносно УПЦ МП, ніж серед останніх до парафіян ПЦУ й УГКЦ.
«Представники ПЦУ і УГКЦ найбільш схильні вважати, що віряни УПЦ МП не заслуговують на довіру. Натомість представники УПЦ МП частіше вважають, що ПЦУ й греко-католики нечесні й байдужі. Жорстокість проявляється дещо менше, однак також досить помітна. Так, обидві групи (ПЦУ + УГКЦ та УПЦ МП) здебільшого згодні, що отримують задоволення від того, що представника іншої групи ставлять на місце», — акцентується в дослідженні.
У групі «Українськомовні vs російськомовні» соціальна дистанція також незначна, тобто вони готові взаємодіяти, однак українськомовні дещо більш дистанційовані щодо російськомовних, а російськомовні досить скептично ставляться до того, щоб заводити дружбу з тими, хто розмовляє переважно українською.
«Неприязнь також не надто виражена, однак українськомовні дещо гірше оцінюють російськомовних, ніж навпаки. Українськомовні більш схильні вважати російськомовних такими, що не заслуговують на довіру, і зазначати, що вони їм не подобаються. Російськомовні найбільш схильні вважати українськомовних байдужими. Жорстокість не притаманна обом групам, однак українськомовні дещо частіше вороже ставляться до російськомовних. Обидві групи погоджуються, що отримують задоволення від того, що представника іншої групи ставлять на місце», — зазначають дослідники.
Соціальна дистанція між групами «Військові/їхні родичі» та «цивільні» невелика, однак військові та їхні родини дещо більш дистанційовані щодо цивільних, ніж навпаки. Цивільні найчастіше зазначають, що не хотіли б заводити дружбу з військовими/їхніми родичами.
«Неприязнь цих груп одна до одної також незначна, однак серед військових та їхніх родин неприязнь до цивільних трохи вища. Військові та їхні родини найбільш схильні вважати цивільних злими і зазначати, що вони їм не подобаються. Цивільні частіше говорять, що військовим та їхнім родинам не можна довіряти», — сказано в дослідженні.
Представники обох груп не схильні виявляти жорстокість одне до одного. Водночас військові та їхні родичі частіше відчувають задоволення від того, коли цивільних ставлять на місце.
Опитування виконав Київський міжнародний інститут соціології з 11 по 30 вересня 2024 року методом онлайн-інтерв’ю. У межах дослідження проведено 2055 інтерв’ю, з яких 1855 проводились серед українців, що перебувають на територіях, підконтрольних уряду України, а 200 – серед громадян, які з початком повномасштабного вторгнення Росії виїхали за кордон. Рекрутинг респондентів було здійснено на основі онлайн-панелі InPoll, яка використовує програмне забезпечення ОСА.
Нагадаємо, в Україні може «вибухнути» епідемія психічних розладів: психіатр попередив про загрозу.
Як подолати тривожність: дієві способи та методи Чому нам варто завжди обирати себе: поради психологині Якщо дуже страшно: військовий розповів, як побороти панічну атаку