Як, бажаючи «миру», світові лідери насправді наближають нову війну та якою має бути реакція – читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Саміт у Казані
З 22 по 24 жовтня у Казані відбувся 16-й саміт неформального об’єднання Бразилії, Росії, Індії, Китаю та ПАР – БРІКС. У заході, за словами росіян, взяли участь 42 іноземні делегації. Серед гостей – президент Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі, прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, президент Ірану Масуд Пезешкіан, голова КНР Сі Цзіньпін, президент ОАЕ Мухаммед бен Заїд Аль Нахайян, прем’єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед, президент ПАР Сіріл Рамафоса та міністр закордонних справ Бразилії Мауро Луїс Ікер Вієйра. З офіційним візитом у Казані перебував і генеральний секретар ООН – Антоніу Гутерреш.
Саміт завершився ухваленням Казанської декларації – путінського аналога підсумкової декларації за результатами Саміту миру у Швейцарії. Серед проголошених «цінностей» учасників заходу: просування миру, більш представницького та справедливого міжнародного порядку, оновленої та реформованої багатосторонньої системи, сталого розвитку та інклюзивного зростання.
Путінська система має в основі три складові: ООН, СОТ та МВФ. Основні завдання: зберегти за собою роль «світового поліцейського», легітимного, бодай, у так званому Глобальному півдні, зменшити санкційний тиск, зокрема, що стосується фінансових операцій.
Автори Казанської декларації спробували видати бажане за дійсне, засвідчивши свою відданість подвійним стандартам. У той час, як Росія не виконала ні наказів про тимчасові заходи, ні рішення Міжнародного Суду ООН від 30 січня 2024 року, вона наполягає на тому, щоб це зробив Ізраїль.
Разом з визнанням примату Статуту ООН, особливо в частині суверенної рівності держав, Росія фактично заперечує існування України як незалежної країни та знищує українську націю. Згадки про біорізноманіття та захист навколишнього середовища в обставинах, коли російські агенти цілеспрямовано завдають шкоди українському довкіллю, мають смішний вигляд. У цілому, документ є найкращим проявом радянської спадщини: набір положень, які ніхто не планує виконувати.
Візит Гутерреша суперечить угоді між МКС та ООН
У червні цього року генеральний секретар ООН відхилив запрошення України відвідати Саміт миру у Швейцарії. Натомість вже в жовтні він полетів до Татарстану, куди напередодні для перевиховання вивезли чергову групу українських дітей.
Про злочини російських агентів Гутерреш не згадав. Водночас, він назвав Саміт у Казані «дивом світу» та спробою «розв’язати глобальні проблеми». Генсек наголосив, що закликав Владіміра Путіна до встановлення справедливого миру в Україні з ключовою роллю принципів Статуту ООН. Він не оминув увагою необхідність гарантування безпечного судноплавства в Чорному морі для глобальної продовольчої безпеки. Такий акцент був логічним, враховуючи роль Гутерреша у так званій зерновій ініціативі.
Зустріч Гутерреша з Путіним не відповідає угоді між Міжнародним кримінальним судом та ООН, схваленій Генеральною Асамблеєю в її резолюції 58/318 від 13 вересня 2004 року. Згідно з угодою, ООН має загальне зобов’язання утримуватися від будь-яких дій, які могли б підірвати авторитет рішень МКС. У квітні 2013 року Генеральний секретар Пан Ґі Мун поширив інструкції щодо контактів між офіційними особами ООН та особами, щодо яких видано ордери на арешт.
Відповідно до розпоряджень попереднього генсека ООН, контакти між представниками організації та особами, щодо яких видано ордери на арешт, мають бути обмежені. Єдиний виняток – якщо це абсолютно необхідно для виконання мандату ООН.
Представниками організації слід уникати присутності на будь-якій церемонії чи подібному заході, в якому бере участь особа з ордером на арешт, а також не здійснювати стандартні контакти «ввічливості».
Інструкції передбачають, що, коли контакт є абсолютно необхідним, слід докладати всіх зусиль, щоб взаємодіяти з особами тієї ж групи чи партії, які не є фігурантами проваджень у МКС.
Таким чином, навіть якщо припустити, що візит Гутерреша мав на меті відновлення міжнародного миру та безпеки, то він мав:
звернутися до Управління ООН з юридичних питань для отримання консультацій щодо такого візиту; відвідати подібний захід, ініційований Україною (свідчення нейтральності), надати перевагу онлайн-участі (до речі, так зробив президент Бразилії Лула да Сілва); відмовитися від протокольних поклонів і інших проявів шани Путіну; провести зустріч з іншою особою – наприклад, міністром закордонних справ Росії, який поки що не отримав ордер на арешт.
Рішення МКС щодо Монголії
24 жовтня в день «проголошення Казанської декларації» Палата досудового провадження МКС винесла рішення про порушення Монголією міжнародних зобов’язань за Римським статутом у зв’язку з невиконанням запиту Суду щодо арешту та передачі Путіна. Питання про невиконання Монголією запиту про арешт було передано до Асамблеї держав-учасниць відповідно до положення 109(4) Регламенту Суду.
Тепер Монголії загрожує низка «лагідних покарань». Наприклад, відкритий діалог за участі неурядових організацій як форма своєрідного публічного осуду або ж добрі послуги з боку голови Асамблеї з метою посилити майбутню співпрацю. Виключення Монголії з МКС, так само як дострокове завершення повноважень монгольського судді Ерденебалсурена Дамдіна не розглядається як захід реагування на порушення.
Візит Гутерриша назвуть «помилкою» в історії ООН
Генеральний секретар ООН є важливою фігурою у діяльності МКС. Він зберігає документи про приєднання до Римського статуту, приймає та поширює повідомлення про вихід з нього, скликає Конференцію з перегляду для розгляду будь-яких поправок до даного договору. Зазіхання з боку Генсека на авторитет рішень МКС, «загравання» з особою, щодо якої видано ордер на арешт не відповідає згаданій високій місії.
Водночас, на противагу реакції щодо держави-учасниці Римського статуту, МКС є цілковито безсилим щодо притягнення до будь-якого роду відповідальності Гутерреша.
Через кілька років Гутерреш покине посаду генсека ООН. Буде обраний новий очільник, водночас процес притягнення Путіна до відповідальності неодмінно триватиме. Вочевидь, візит генсека в Казань буде визнаний «помилкою» в історії ООН, адже до миру та безпеки він так і не призвів.
Прагнення окремих світових лідерів «говорити» з Путіним про мир за відсутності України – є лише імітацією пошуку шляхів завершення агресії Росії. Єдиний наслідок таких дій – повернення російського диктатора на міжнародну арену, а, отже, неминуча ескалація бойових дій, яка вже помітна за активізацією атак на цивільне населення в останній тиждень.