https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/4007ec7b68da3bf7bcc302cd16157a30.git
У мене є лише одне зауваження, яке є цензурним та може бути задано публічно Зміст
В усій трагікомічній історії останніх днів, стосовно прокурорів з особливими потребами, раптовій обізнаності влади у діяльності медкомісій, оголошених публічно порад окремих західних воєнаналітиків (шкода, що тепер вони в блеклісті, читати без оперативних перекладів оригінал буде важче), нових планів внутрішніх та зовнішніх, див на обертасах від бахчисарайських «Т-35», з перервами на вибори у Кишиневі та Тбілісі (чи вже Тифліс?) у мене є лише одне зауваження, яке є цензурним та може бути задано публічно.
Чому квазішановна вітчизняна елітка так обурено зустріла оголошення про Є-Тищу, але до того, десь за добу, масово й радісно шерила фотосет зустрічі керівництва країни з усім наявним реєстровим громадянським суспільством як доленосну подію?
Читайте також: «Вовина тисяча»: злочин перед ЗСУ
Доленосність обох подій насправді абсолютно однакова.
Як і їх передумови, як і їх мета.
Як й очікуваний від них владою практичний, а не медійний, результат.
Я б тут точно не обурювався щодо 20 у.о. та не колекціонував фоточки з тронної зали.
Бо якщо такі дійсно непересічні події відбулися, це тепер точно не на часі.
Єдине, що після такого залишається на часі — кожному неухильно виконувати свої обов’язки.
Статутні, службові, громадські тощо.
Щоб потім, як би не було тяжко, не стало соромно.
Пробачте за пораду в стилі «сержант очевидність». Але у цій ситуації — більше порад, зауважень, пропозицій не маю.
Джерело
Про автора. Борис Бабін — український науковець, громадський і політичний діяч, доктор юридичних наук, професор
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар