Перше президентство Дональда Трампа у 2016-2020 роках здавалось найбільш дестабілізуючим елементом на зовнішньополітичній арені. Вісім років потому він намагається повернутись у Білий дім і обіцяє відновити мир у світі, а його прихильники серед експертів у сфері зовнішньої політики вважають, що «Трамп 2.0» продемонструє світові «грандіозну стратегію».
Про це розповіли Роберт О’Брайєн та Елбрідж Колбі в інтерв’ю оглядачу The New York Times Россу Дутхату.
Роберт О’Брайєн був радником президента Трампа з національної безпеки у 2019-20 роках, а Елбрідж Колбі обіймав посаду заступника помічника міністра оборони у 2017-18 роках та був архітектором стратегії національної оборони на 2018 рік.
Мир через силу
Критики Дональда Трампа стверджують, що будь-які успіхи під час його першої каденції були досягнуті його радниками та дипломатами попри власні безрозсудні пориви президента. Вони також попереджають, що в разі повернення Трампа у Білий дім, його імпульсивність буде набагато важче стримувати, ніж минулого разу, що призведе до катастрофічних наслідків для альянсів у всьому світі.
Втім Роберт О’Брайен впевнений, що «справжньою темою» адміністрації Трампа був «мир через силу».
«Ідея полягає в тому, що сильна Америка стримує своїх ворогів, а слабка Америка їх провокує. І я думаю, що ми зберегли дуже сильну позицію — яка, чесно кажучи, була антивоєнною позицією», – каже він.
За його словами, США провели червоні лінії для Путіна в Україні та для Сі Цзіньпіна на Тайвані, які ніхто не наважився перетнути.
«І це спрацювало. Ще чотири роки тому у світі панував мир. А тепер ми маємо світ, який буквально прямує до Третьої світової війни», – наголосив О’Брайен.
Елбрідж Колбі зауважив, що Трамп виступає проти «зовнішньополітичної гордині», що означає здатність не тільки усвідомлювати свої пріоритети та можливості, а й визначати спроможності суперників та виявляти готовність до розмови з ними.
«Ми опинилися в цій дивній ситуації, коли кандидата в президенти від Республіканської партії критикують за його відкритість до переговорів з такими людьми, як Сі Цзіньпін, Володимир Путін і Кім Чен Ин. Якщо ви згадаєте холодну війну, тоді вважалося обов’язковим для президентів США вести переговори з радянськими лідерами», – наголосив Колбі.
Зв’язок між виходом США з Афганістану та нападом РФ на Україну
Рішення про виведення американських військ з Афганістану було ухвалено адміністрацією Трампа, але реалізовувати його довелося вже Байдену. О’Брайен зазначає, що застерігав своїх колег від надто швидкого виходу «в стилі Сайгона».
Експерт стверджує, що за початковим планом Трампа, вихід з Афганістану мав бути захищеним та повільним. США планували повернути всю американську військову техніку та обладнання, евакуювати американців та афганців, які допомагали їм. Військові підрозділи мали залишатись в країні до останнього і піти лише після того, як Талібан та афганський уряд досягнуть добросовісної угоди та створять уряд національної єдності, який продовжуватиме боротьбу з терористами ІДІЛ.
«Нічого з цього не відбулося. У нас був хаотичний вихід, який принизив американців… Ми залишили техніку. Ми залишили американських громадян. Ми залишили позаду своїх союзників. У нас немає уряду національної єдності, а ІДІЛ лютує в Афганістані», – наголосив О’Брайен.
На його думку, ця ситуація фактично показала Володимиру Путіну та Сі Цзіньпіну, що Америка не збирається підтримувати своїх союзників і партнерів.
«І я вважаю, що є прямий зв’язок між тим, що сталося в Кабулі, і маршем на Київ лише кілька місяців потому», – заявив експерт.
Якби Трамп був президентом…
Елбрідж Колбі зауважив, що якби за чотири роки президентства Байдена стався один «поганий епізод», його можна було б списати на невдачу. Але коли такі невдачі вишикуються у чергу, варто шукати реальну причину.
Колбі перелічив усі зовнішньополіттичні невдачі Байдена:
хаотичне виведення військ з Афганістану; вторгнення Росії до України; найбільша різанина євреїв в Ізраїлі з часів Голокосту; «метастазуюча» війна на Близькому Сході; підготовка Китаю до нападу на Тайвань: критичне наближення Ірану до створення ядерної зброї; фактичний вступ КНДР у війну в Україні.
«Тож забагато. І багато з цього, на мою думку, пов’язано з відсутністю поєднання гнучкості та прагматизму, яке привносить президент Трамп… Тоді як адміністрація Байдена є абсолютно негнучкою. Є Тоні Блінкен і Джо Байден, які читають моралі та лекції, але лише з позиції військової слабкості», – зазначив Колбі.
Рівень непередбачуваності Трампа
Роберт О’Брайєн пригадав, що розмовляв із Трампом приблизно за два тижні до початку повномасштабного вторгнення Росії до України. Тоді Трамп сказав йому, що Путін не наважився напасти на Україну, коли Трамп був президентом, тому що росіяни не могли прорахувати, як він відреагує. Він пояснив, що завжди існувала ймовірність, хоч і невелика, що США «рішуче втрутяться, відправлять морську піхоту та розіб’ють росіян».
«Цей рівень непередбачуваності — з Ніксоном вони назвали це теорією божевільного — не дати зрозуміти, що ми будемо робити, але водночас розмовляти з росіянами та бути з ними сердечними. Це те, чого люди не розуміють. Президент Трамп був дуже привітний з Володимиром Путіним. Він був сердечним із Сі Цзіньпіном. Але він використав цю сердечність, щоб сказати їм дуже жорсткі, важкі речі. Набагато легше було чути, коли хтось говорив спокійно, хтось говорив як друг, хтось не повчав вас, просто казав: не роби цього, бо буде війна, якщо ти це зробиш», – розповів О’Брайєн.
За його словами, стратегія адміністрації Байдена-Гарріс була кардинально іншою. Вони не приховували, чого вони не зроблять для України, а росіяни слухали та робили висновки.
«Отже Путін побачив двері навстіж», – наголосив експерт.
Нагадаємо, Олександр Усик запропонував Трампу продемонструвати свій вплив на Путіна у несподіваний спосіб. Всесвітньо відомий боксер попросив експрезидента США допомогти звільнити з полону захисників «Азовсталі».
Гутерреш руйнує все, що залишалось від репутації ООН: в Офісі президента зробили жорстку заяву ЄС готує власні санкції проти Росії на випадок перемоги Трампа: що зміниться Гарріс назвала Трампа «фашистом, який прагне безконтрольної влади»