Це стимулювання і масштабування агресії, тому необхідно звести нанівець такі наративи, так вважає радник глави ОПУ Михайло Подоляк. Чого прагне КНДР відправленням своїх солдатів, які країни дискутують щодо можливості вступу України в НАТО та про майбутні свідчення Лукашенка проти Росії – про це він розповів в ексклюзивному інтерв’ю 24 Каналу.
Що сприяє продовженню російської ескалації
Війська Північної Кореї зайшли на територію України. Росія проводить навчання цих солдатів. Південна Корея у відповідь пропонує свою допомогу Україні. Чи дійсно на полі бою у війні між Росією та Україною можуть зіштовхнутися Північна Корея та Південна Корея?
Ескалація виникає тільки тоді, коли ви не караєте агресора. Ескалація – це завжди непокараний агресор. Якщо ви вважаєте ескалацію захистом своїх суверенних прав, це має встановлювати психіатрична експертиза. Ескалація породжується тільки безкарністю агресора.
І от сьогодні ми маємо постійну ескалацію, але тільки тому, що агресію Росії продовжують толерувати. Генсек ООН (Антоніу Гутерреш – 24 Канал) приїздить на саміт БРІКС, який організовує країна-агресор, порушених статутних документів ООН. Оце ескалація.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/b9820d842eb41161073f928c55fc2ced.jpg
Антоніу Гутерреш на саміті БРІКС у Казані / Getty Images
Безумовно, ми маємо глобалізацію конфлікту. Це об’єктивний розвиток ситуації. Чому? Я вже неодноразово казав, воюють не країни одна проти одної, а воюють альянси. Це не є якийсь пафосний приклад, це конкретика.
Є абсолютний, чіткий автократичний альянс зі своїми цілями. Є цілі Росії – вони глобальні. Це цілі, які можна назвати домінуванням через насилля.
Росія не може продовжувати сидіти за глобальним столом на рівних, тому що вона нічого не додає людству: жодних прогресивних технологій, прибутків, якості життя, ні додаткової гуманізації, ні культури.
Росія хоче сидіти за глобальним столом, але через насилля. І тому конкретна ціль в Росії – домінування, не програш у війні.
Натомість в Північної Кореї реалізація головної місії, заради якої вони побудували оцю дивну країну. Дивну – це я зараз сарказмом говорю, тому що така країна також не може існувати. Вона не генерує нічого, окрім агресії. І вони хочуть цю агресію реалізовувати, тому це глобальний конфлікт.
У нас є демократичний Альянс, в рамках якого Україна, на жаль, одна воює. Інші країни могли б воювати поряд з нами, але ми розуміємо, що в гуманітарну еру це тяжко отримати. Але в рамках демократичного Альянсу ці країни мають не розмови вести, а навпаки суттєво збільшувати воєнні виробництва і суттєво збільшувати постачання на передній край міжальянсної зброї.
Північна Корея має один сценарій – війна
Що робить Північна Корея і що має усвідомити і Китай, Південна Корея, наші партнери з демократичного Альянсу? Північна Корея розуміє, що війна буде в будь-якому випадку на іншому театрі бойових дій, тобто на Корейському півострові.
Вони це розуміють, адже у них немає іншого сенсу існування держави. Вони хочуть цю державу спалити, але спалити разом з іншими державами, які є поряд. Північна Корея теоретично розуміла, що ми вміємо воювати. Але там розуміють, що після початку повномасштабної війни в Україні все може статись так, як з Росією.
Всі ж вважали, що Росія має надпотужну армію, якій немає рівних, досвід величезний, зброю просто супер тощо. І російська армія зайде на будь-яку територію і за лічені дні чи навіть години контролюватиме її.
З’ясували, що це не так, що в Росії немає досвіду сучасної війни, що Росія не вміє воювати якісно, що у Росії погані системи злагодження, що у Росії погані системи управління.
І от Північна Корея також це розуміє. Що вона хоче? Вона хоче приїхати в зону бойових дій, повбивати громадян іншої країни, набути досвіду серед управлінських підрозділів, які займуться управлінням в північнокорейській армії. Вони хочуть набути цей досвід.
Південна Корея має усвідомити, що армія Північної Кореї буде зовсім іншою. І тоді можливий конфлікт на корейському півострові буде набагато смертоноснішим.
А те, що він буде, – однозначно. Щойно Північна Корея почне приймати безпосередньо участь у бойових діях на території України, можемо починати відлік днів чи тижнів до початку ще однієї великої війни на корейському півострові.
Це об’єктивний історичний розвиток процесів. Не може такого бути, що ви відвернулись від цього, і це все не буде десь там відбуватись. Так не буде.
Сьогодні вже очевидно, що конфлікт глобалізований. Що це конфлікт альянсів. Що це конфлікт про правила глобальної поведінки. Що це конфлікт про домінування. І що це не конфлікт Росії та України за територію. І тому ці концепції, мовляв, «віддайте Росії територію і на цьому все закінчиться» – їх треба закінчувати. Тому що це тільки почнеться.
Коли ви підпишете це – «віддаймо їм території і після цього буде сталий мир у Східної Європи», – у цей момент і почнеться Третя світова в повному сенсі цього слова.
Тому що це стимулювання і масштабування агресії. Треба з цим інфантилізмом закінчувати. Треба переходити до простих висновків.
Домовитись не вдасться. Ескалація буде продовжуватись, поки Росія не буде покарана. Росію можна примусити програти цю війну, як й інші режими, такі як, наприклад, північнокорейський, щоб там усвідомили, що не буде жодної «парасольки» під виглядом Росії.
Про країни, які не хочуть вступу України до НАТО
Колись Україна віддала ядерну зброю. На заміну обіцяли гарантії безпеки, але не дотрималися цього. Треба було не просто віддавати зброю, а мінятися на «парасольку» НАТО. Вступ до Альянсу може розтягуватися у часі, але ми хочемо отримати запрошення найближчим часом. І тут виходить стаття Politico про 7 країн, які блокують вступ України до НАТО. Мовиться про Угорщину, Словаччину, Бельгію, Словенію, Іспанію, США та Німеччину.
Почнемо з Будапештського меморандуму. Тоді Україна не розуміла, що таке глобальна суб’єктність. І до початку повномасштабного вторгнення Росії ми також не розуміли, що таке наша суб’єктність. Ми не були присутні в глобальному світі.
Коли сьогодні говоримо, що ми віддали ядерну зброю, то не всі розуміють, що це був якраз акт суб’єктності. І навіть в Україні не всі це розуміють. На жаль, тоді готовність стати суб’єктними не була до кінця доведена. Бо не було цього розуміння. Сьогодні розуміння є.
Україна говорить достатньо просто. Ми кажемо про юридичну формалізацію альянсів. На сьогодні є демократичний та автократичний альянс. Також є нейтральні країни, які дивляться, хто домінуватиме.
Якщо домінуватиме демократичний альянс з міжнародним правом, тоді нейтральні країни будуть суворо дотримуватись міжнародного права. Це гарантуватиме сталі нормальні відносини.
Якщо перемогу здобуде автократичний альянс – тоді міжнародне право зникне, а замість нього сконструюють «право сили». Нейтральні країни розумітимуть, що потрібні будуть ті чи інші пакти, види зброї та технології. Чи навіть буде потреба приєднатися й стати ядерною державою.
Тут президент правий. Він пропонує зафіксувати, що таке альянс. Ми не можемо бути серед нейтральних країн. У нас є опонент, який ніколи не дасть бути нейтральною країною. Він завжди вважатиме нас територією впливу. Захоче побудувати тут міфічні «буферні зони». Буде постійно провокувати нас. І це руйнуватиме альянс.
Про це говорить Україна. Не буде НАТО, якщо ми сьогодні не виграємо війну. Чому? Бо для великої кількості нейтральних країн буде зрозуміло, хто домінує у сучасному світі.
Щодо спротиву вступу України до НАТО – це питання дискусій. Якщо дві ключові країни – Сполучені Штати і Німеччина – ухвалять рішення, що свої інтереси треба захищати незалежно від того, де йде війна, тоді інші країни змінять свою позицію.
До прикладу, коли Угорщина бачить невпевненість у діях США та Німеччини, тоді вони поводять себе більш інформаційно-агресивно щодо вступу України до ЄС та НАТО. Хоча, звісно, у них ще є свої інтереси. Знаємо про цю всю проросійськість.
Щойно вони побачать жорстку та ціннісну позицію США і Німеччини, то й поведінка у них буде інша. Повірте мені, вони ж зацікавлені у доступі до фінансових ринків цих країн, і в технологіях тощо. Це питання невпевненості ключових лідерів НАТО.
Сьогодні йде історичний процес. Останні 20 років всі вважали, що в принципі все буде більш-менш за правилами. Якісь конфлікти будуть, але вони не впливатимуть на глобальний розподіл ролей, які відіграють ті чи інші країни.
Виявилося, що це не так. Але вони не готові так швидко перебудуватись. Бо це бюрократичний та колективний процес. На жаль, дискусії в країнах демократії йдуть дуже довго. Але вони йдуть.
Дивіться, ми сьогодні повернулися до теми НАТО в зовсім іншій інтонації. Все не так, як було, наприклад, напередодні саміту у Вільнюсі у 2023 році. Тоді вважалося, що вступ України до Альянсу неможливий. Теоретично, як конструкція, це може бути. Але практично усі вважали, що Україна та НАТО – це інші всесвіти.
Сьогодні все по-іншому. Зараз мовиться про логістичний та необхідний процес. Тому сьогодні вже інша інтонація, інші дискусії, інші рішення.
В автократичному альянсі дискусія швидше йде. В демократичному – повільніше. Але вони йдуть до фінальних рішень.
Фінальні рішення будуть такими: або програємо, або виграємо. Там немає компромісних рішень.
Лукашенко може дати вбивчі свідчення проти Росії
Уточнення по НАТО. Чи дійсно прям сім країн сказали, що вони проти? І про війська КНДР. Наразі казали, що їх відправляють на Курщину. Є чутки, що Путін наказав повернути Курську область до 5 лютого.
Путіну треба було б уточнити, в якому столітті він хоче повернути Курську область. Цей суб’єкт має проблеми з реальністю. Він може там говорити що завгодно.
Тепер щодо НАТО. Немає такого, щоб там 7 країн чітко сказали, що вони проти вступу України до НАТО. Це все дискусії.
Є абсолютно прозора позиція Угорщини і Словаччини. Але вони є до моменту, поки не визначаться ключові партнери – Німеччина і Сполучені Штати. Щойно вони продемонструють лідерство, то буде діалог зовсім іншого рівня, зокрема й на рівні Угорщини та Словаччини. Чекаємо на консолідовані рішення.
Щодо Курщини та Північної Кореї. Ми занадто багато часу приділяємо КНДР. Треба почекати, щоб побачити, хто та в якій кількості прибуде. Тому що у них неоднорідна армія.
Звісно, вони там кажуть про потенційні 6,5 мільйона мобілізованих і так далі. Там є окремі спецпідрозділи з підготовкою, які мають добру амуніцію. Але таких там 50 – 100 тисяч на всю Північну Корею. Сумніваюся, що багато таких людей братимуть участь у війні.
Побачимо, скільки та яких саме людей Північна Корея відправить. Побачимо, де вони будуть розташовані. Побачимо, як наші хлопці з цим справляються. Думаю, що вони дадуть великі коментарі. Наші хлопці точно вміють добре воювати. Після цього зробимо певні висновки.
Щодо Путіна. Раніше ми говорили, що немає сенсу аналізувати слова Лукашенка, доки він не почне давати юридичні покази. Тоді буде цікаво, бо він говоритиме багато важливих речей, які підуть у вироки щодо Росії. Лукашенко точно розкаже, як все планувалося; які накази йшли; що пропонували в обмін Білорусі й так далі. Будуть вбивчі для Росії свідчення.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/1ecc549481462a652e4a102b8f152403.jpg
Путін і Лукашенко / Getty Images
Все, що стосується Путіна… Це людина, яка є не є адекватною у контексті сприйняття реальності. Він не володіє інформацією.
Навпаки, треба підкреслити, що Путін не є договороздатним, бо він не живе в реальному світі. Ви не можете підписати з такою людиною абсолютно конкретні домовленості.
Чому? Тому що він прокинеться вранці й не буде цього всього пам’ятати.