26 жовтня у Грузію відбудеться парламентські вибори, які абсолютно справедливо називають історичними, адже на кону майбутнє країни. Про розклад сил напередодні вирішальної битви читайте в матеріалі 24 Каналу.
Чому вибори-2024 в Грузії такі важливі
Вже багато років у Грузії при владі перебуває партія «Грузинська мрія», при цьому вона робить геть не те, про що мріють грузини, принаймні, їхня більшість, тобто мінімум 70% населення. Де-факто, це кишенькова партія олігарха та найвпливовішої людини в країні – Бідзіни Іванішвілі, а той у свою чергу є агентом впливу Росії. Політика партії Іванішвілі полягає в перетворенні Грузії на «російську мрію», тобто маленьку державу без європейських і взагалі будь-яких амбіцій, зі статусом сателіта Москви на рівні умовною Білорусі.
«Мрійники» прийшли до влади у 2012 році на тлі втоми грузинського суспільства від Саакашвілі та страху нової російської агресії (програна у 2008 році росіянам війна показала, що західні союзники не готові боротися за Сакартвело та куди зацікавленіші в бізнесі з Путіним чи тимчасовим виконувачем його обов’язки Мєдвєдєвим).
Можна по-різному ставитись до Саакашвілі, та завдяки йому в Грузії були побудовані та зміцнились демократичні інститути та загалом постало громадянське суспільство.
Ці фактори всі 12 років були на перешкоді бажанню «Грузинської мрії» остаточно узурпувати владу та злитися в екстазі з патронами з Росії. Щоправда, розкол в опозиції та постійні чвари її лідерів не давали закріпити успіх і консолідована «Мрія» кожного разу перемагала на виборах, знову й знову залишалася при владі, розширюючи мережу свого впливу та можливості адмінресурсу.
Після останньої перемоги на парламентських виборах «мрійники» зрозуміли, що вже втомилися від постійних напружених виборчих кампаній, а тому вирішили зробити так, щоб у суперників взагалі не було шансів на перемогу.
Рецепт підгледіли в патронів – російський закон про іноземних агентів гарантував усунення політичних опонентів і створював партії владу необмежені можливості на виборах. Для грузинської опозиції це був дійсно болісний удар, адже грантова допомога – це фактично єдине стабільне джерело фінансування політичних організацій в бідній країні, де головний олігарх і його сателіти мають свою партію і не бажають ділитися з владою.
«Мрія» силою протягнула скандальний закон «Про прозорість іноземного впливу» та інші закони (зокрема, про обмеження прав ЛГБТК+), не звернувши увагу ані на масові протести, ані на фактичний розрив з Європою та США (процес євроінтерації Грузії наразі офіційно зупинено).
Не звертати уваги на думку Заходу «мрійникам» допомогла Росія, яка пообіцяла повернути окуповані нею грузинські території – Абхазія та Південну Осетію. Саме ця ідея «возз’єднання» стала центральною для виборчої кампанії партії влади, завдяки якій вони хочуть здобути перемогу. Іншою фішкою кампанії став страх.
Український фактор на виборах у Грузії
Грузинська партія влади під час виборчої кампанії розіграла «українську карту». Політтехнологи «мрійників» створили ролики з кадрами зруйнованої російськими окупантами України та змусили місцеві телеканали транслювати їх в ефірі. А тих, що відмовлялись, жорстко карали штрафами. Метою таких роликів було залякування грузин, яким прямо говорилося – якщо спробуєте боротися за свободу та демократію, отримаєте руйнацію та геноцид.
Міністерство закордонних справ України засуджує та вважає неприпустимим використання в політичній рекламі зображень жахливих наслідків безжальної війни Росії проти України, страждань та крові тисяч невинних людей, руйнувань церковних святинь та культурного надбання людства. Грузинський народ може не боятися нової війни, допоки Україна чинить опір російській агресії. Страшна ціна цього опору – це також ціна миру в Грузії. Закликаємо Уряд Грузії, партію влади «Грузинська мрія» та всі зацікавлені сторони утримуватись від використання теми агресивної війни проти України та її громадян у внутрішньополітичній боротьбі в Грузії,
– заява МЗС щодо рекламних банерів партії влади Грузії «Грузинська мрія» від 26 вересня 2024 року.
Цю жалюгідну та цинічну рекламну кампанію засудив МЗС України та інші держави, проте, вочевидь, «Мрії» вдалося посіяти фактор російської загрози в головах виборців і переконати деяких з них, що «Україна сама винна», а Грузії треба схилити голову перед окупантами та їхніми контрагентами.
Конкретна політична реклама не є пропагандою війни та насильства, вона містить відмову від війни і не суперечить законодавству, що регулює конкретні відносини, не порушує загальних вимог і принципів, встановлених Конституцією Грузії,
– відповідь голови ЦВК Грузії Георгія Каландарішвілі на скарги телеканалів Formula, Mtavari і TV Pirveli, які відмовились транслювати аморальну агітацію «Грузинської мрії».
Втім, ця рекламна кампанія разом із цинічними заявами грузинських урядовців остаточно зірвала маски та довела, що «Грузинська мрія» діє в інтересах і з волі Москви, а також ненавидить не лише Україну, але й весь демократичний світ.
Таким чином, «українська реклама” не лише налякала грузинів, але й консолідувала опозицію. Цьому сприяла також обурлива заява Іванішвілі про те, що Грузія має вибачитись перед сепаратистами за війну 2008-го року.
Чи стануть вибори в Грузії останніми конкурентними
Вибори 26 жовтня, в разі перемоги «Мрії», цілком реально можуть стати останніми конкурентними виборами в Грузії, адже опозиційні партії ризикують просто не дожити до наступних. Ну, як ризикують – про це прямо заявив Іванішвілі (непублічний олігарх спеціально вийшов з тіні для цих виборів і нині є обличчям кампанії партії влади).
У разі отримання «Мрією» конституційної більшості олігарх обіцяє заборонити партії опонентів і судити їхніх лідерів. Така ж доля може чекати й на президентку Саломе Зурабішвілі, яка намагалася заважати узурпації та зробила чимало для консолідації демократичних сил. Ця цілком реальна загроза змусила опозиційні сили нарешті об’єднатися та піти на вибори фактично «єдиним фронтом». Але лапки тут не дарма ми поставили, бо опозиціонери не були б собою, якби цей «єдиний фронт» не складався з трьох блоків. Це «Коаліція за зміни”, «Єдність» і «Сильна Грузія”.
Так, всі вони прозахідні, кожен з цих блоків складається з декількох інших партій і рухів, що, в принципі, відстоюють одні й ті ж позиції, проте, не можуть подолати давні образи амбіції власних лідерів.
Vanity, definitely my favorite sin, як сказав би герой Аль Пачино у фільмі «Адвокат диявола», тільки роль Кіану Рівза виконував би Міхеїл Саакашвілі. Він, хоча нині й перебуває під арештом, але все одно продовжує політичну боротьбу через соцмережі, щоправда, замість консолідації опозиції бореться з рейтингами політсил через відсотки, чим лише посилює партію влади і точно не сприяє спільній перемозі.
Звісно, всі три коаліції не лише дублюють політичну адженду, а й крадуть голоси одна в одної. Доволі сумно, що навіть перед обличчям потенційних репресій окремі лідери не змогли домовитись сформувати дійсно єдиний блок.
Але рано чи пізно домовлятися доведеться, щоб мати шанс створити коаліцію в парламенті. У такому разі, якщо вірити соцопитуванням, в опозиції може бути до 60% або 90 депутатів, що цілком достатньо для повалення режиму «мрійників», але лише за умови, що вибори не вкрадуть, а опозиціонери не перегризуться між собою.
Надію на те, що опозиція нарешті порозумілася та переступила через персональні амбіції дає підписання більшістю прозахідних політиків «Грузинської хартії». Цей документ був ініційований президенткою Саломе Зурабішвілі і містить зобов’язання відразу після виборів скасувати закони, які заважають європейській інтеграції, а згодом провести вільні вибори без застосування адмінресурсу.
Хто має шанси на перемогу в Грузії: останні рейтинги
Нагадаємо, що для потрапляння у парламент необхідно набрати 5% голосів, вибори-2024 на відміну від попередніх – суто пропорційна система, тобто голосування за партійними списками.
Парламент Грузії складається зі 150 народних обранців, термін їх повноважень – 4 роки.
Для того, щоб отримати право сформувати уряд – потрібно 50+% голосів, для конституційної більшості (про яку мріє Іванішвілі) – 75% або 113 депутатів. Конституційна більшість дає право змінювати основний закон і фактично здатна перетворити Іванішвілі на Таноса, який вже зібрав усі потрібні камінчики для своєї рукавички.
Опитування SAVANTA на замовлення опозиційного каналу «Мтаварі»:
«Грузинська Мрія» – 35%; «Коаліція за зміни – Гварамія, Мелія, Гірчі, Дроа» – 19%; «Єдність» («Національний рух» (партія Саакашвілі), «Стратегія Агмашенебелі», «Європейська Грузія») – 16%; «Сильна Грузія» («Лело», «За народ», «Площа свободи», «Громадяни») – 9%; «Гахарія — За Грузію» – 8%; «Гірчі» (Яго Хвічія) – 3%.
Опитування Edison Research:
«Грузинська мрія» – 34%, «Єдність» – 18%, «Коаліція за зміни» – 14%, «Гахарія – За Грузію» – 11%, «Сильна Грузія» – 10%.
Які шанси опозиції отримати перемогу
Соціологія наразі дає можливість для формування прозахідної коаліції, проте, як довели вибори у Молдові, соціологія може суттєво помилятися, якщо за справу береться Росія з її грошима та сформованими сітками.
Але в Грузії ситуацію потенційно ще гірша, бо тут «Грузинська мрія» обов’язково застосує адмінресурс – за неї традиційно голосують бюджтеники та інші залежні верстви населення. Також варто очікувати каруселі та інші масові фальсифікації. Але цього разу «Мрії» буде складніше.
Особливістю виборів-2024 стане скасування змішаної системи, коли 77 обиралися за партійними списками (за пропорційною системою), ще 73 депутата — по одномандатних округах (за мажоритарною системою).
Тепер цієї химерної системи не буде – лише пропорційна система, тобто адмінресурс на місцях буде застосувати складніше, але наївно було б вважати, що в «Мрії» не буде нових аргументів.
Нині опозиція та влада вже заздалегідь готуються до протистояння. Перші – мобілізують своїх прихильників на масові акції, другі – за два дні до виборів терміново оголошують ЦВК «об’єктом стратегічної інфраструктури» та обіцяють карати буцегарнею за спроби блокувати роботу комісії. Те, що такі спроби будуть і не лише стосовно ЦВК, жодних сумнівів, а значить – попереду гарячі ночі та дні.
Іноземні агенти напоготові
Також варто очікувати, що в разі перемоги опозиції Іванішвілі не віддасть владу без бою, адже в разі програшу він ризикує втратити буквально все, а значить – буде вгризатися у владу і не зупиниться ні перед чим.
Охочі затягнути країну у війну, внутрішні та зовнішні вороги чекають хоч найменшого шансу хоч якось підмінити національний уряд агентурою, що прямо означає бомби в Грузії та руйнування країни,
– сказав Іванішвілі на одному з мітингів напередодні виборів.
Ледь не в унісон з Іванішвілі нині говорить і речник Кремля Дмітрій Пєсков:
Ми бачимо нічим не прикриті спроби західних країн тиснути на чинну владу Грузії і чинити прямий, незавуальований вплив на хід виборчої кампанії.
Цікаво, що обидва сказали правду. Але не сказали, чиї саме це іноземні агенти. Бо це росіяни (географічно для Грузії вони також «захід» або «північний захід»). Нині саме вони міцно вчепилися в нещасну Грузію й не планують зупинятись. І це доведений факт.
Видання Bloomberg у своєму розслідуванні встановило, що російські спецслужби мають повний контроль над грузинською владою (МЗС, Нацбанком, Мінфіном) та об’єктами критичної інфраструктури країни, зокрема, електростанціями, а також нафтовими терміналами та залізницею.
За даними Bloomberg, хакери з групи Turla, афільованої з воєнно розвідкою росіян ГУ ГШ (колишня ГРУ), отримали доступ до серверів грузинської ЦВК, тобто можуть фактично впливати на результат виборів.
Шокуюче розслідування вийшло 21 жовтня і доволі показово, що грузинська влада практично ніяк на нього не відреагувала – у центробанку заявили, що використовують «сучасні системи для забезпечення безпеки своїх інформаційних активів». У МЗС сказали, що «не в змозі оцінювати або кваліфікувати ті чи інші події до проведення відповідних експертиз», а в Мінфіні констатували, що розслідування кіберзлочинів не належить до їх компетенції.
Так буває, коли продаєш свою країну чужинцям. Бо продатися дуже легко й просто, а от вирватися потім з кабали – дуже складно, особливо, якщо це обійми «руского міра». Чи вдасться це грузинам – побачимо зовсім скоро.