Влада Італії зіткнулася з критикою через коментарі щодо великої битви часів Другої світової війни після того, як Міністерство оборони заявило, що переможені фашистські солдати диктатора Беніто Муссоліні загинули за свободу країни.
Про це, як пише «Європейська правда», йдеться у публікації агентства Reuters.
У дописі в соціальних мережах у середу, присвяченому річниці битви при Ель-Аламейні в Єгипті 1942 року, Міністерство оборони Італії описало цей конфлікт як «героїчний і трагічний». Відомство віддало шану італійським солдатам, «які пожертвували своїм життям за нашу свободу».
У битві брали участь об’єднані сили фашистської Італії та нацистської Німеччини на чолі з німецьким генералом Ервіном Роммелем проти Великої Британії та її союзників на чолі з британським генералом Бернардом Монтгомері.
Паола К’єза, яка очолює групу партії «Брати Італії» прем’єрки Джорджії Мелоні в парламентській комісії з питань оборони, написала у Facebook, що «серце нашої нації сьогодні в Ель-Аламейні».
Обидва пости зустріли широку критику з боку опозиційних політиків, науковців і користувачів соцмереж. «Як можна асоціювати Ель-Аламейн з «боротьбою за нашу свободу», я не можу зрозуміти», – відзначив Маттіа Гвіді, професор політології в Сієнському університеті.
Депутати від лівої партії «Рух 5 зірок», другої за величиною опозиційної партії, виступили із заявою, в якій зазначили, що хоча італійські солдати хоробро боролися, вшановувати їх пам’ять як борців за свободу недоречно. Натомість, «вони були жертвами колоніального і фашистського режиму (Італії)».
Партія «Брати Італії» бере свій початок від Італійського соціального руху (MSI), сформованого в 1946 році як прямий спадкоємець чорносорочечників Муссоліні, а спадщина фашизму продовжує турбувати Італію майже через 80 років після закінчення війни.
З моменту вступу на посаду два роки тому Мелоні довелося відбиватися від критики за кілька проявів ностальгії за фашизмом з боку членів її партії.
Сама вона засуджує всі форми тоталітаризму і говорить про свою огиду до фашизму, але уникає називати себе антифашисткою, незважаючи на часті заклики до цього.