В Австрії склалася нетипова для країни ситуація. Проросійська ультраправа партія-переможець парламентських виборів не отримала мандат на формування уряду.
22 жовтня президент Австрії Александер ван дер Беллен доручив сформувати уряд чинному канцлеру та лідеру Австрійської народної партії (ÖVP) Карлу Негаммеру, який залучить соціал-демократів (SPÖ) і, ймовірно, невелику ліберальну партію NEOS.
І хоч станом на зараз ризику ультраправого уряду в Австрії вдалося уникнути, подальші коаліційні переговори стануть не меншим викликом, йдеться в статті журналістки «Європейської правди» Христини Бондарєвої Бунт проти ультраправих: як Австрія уникла приходу до влади проросійської партії. Далі – стислий її виклад.
Коротко нагадаємо, що проросійська ультраправа Австрійська партія свободи (FPÖ) виграла вибори з результатом 29% голосів. Друге й третє місця посіли дві партії, які десятиліттями були найбільшими і донині винятково їхні кандидати обіймали посаду канцлера. Зокрема, Австрійська народна партія (ÖVP) – 26%, а також Соціал-демократична партія (SPÖ) – 21%.
До парламенту пройшли і дві менші партії – ліберальна NEOS (9%) та «Зелені» (8%).
Утім, у вівторок вперше в повоєнній історії країни президент не дав мандат кандидату від найсильнішої партії сформувати уряд.
Тепер ÖVP і SPÖ розпочнуть коаліційні переговори. Однак їхня більшість є крихкою – 92 законодавці у 183-місній палаті парламенту.
Перевага – всього один мандат, що робить вкрай імовірним включення у майбутню коаліцію третього партнера.
Найімовірнішим вважається варіант коаліції з лібералами з NEOS, які у потенційному владному союзі є єдиними, хто помітніше покращив свій результат (+3 мандати у порівнянні з минулими виборами, у підсумку 18 депутатських портфелів).
У цій ситуації ультраправі Герберт Кікль та Партія свободи залишились у виграшній позиції. Ще до того, як нова коаліція приступить до виконання обов’язків, вони зможуть критикувати її за брак абсолютної довіри виборців, а з початком ухвалення конкретних рішень – і поготів.
Ультраправі вже нарекли нову потенційну владу «коаліцією лузерів», і, треба сказати, небезпідставно.
Адже нову коаліцію створюють партії, які на нинішніх виборах суттєво зменшили своє парламентське представництво.
А канцлер Негаммер повинен буде зважати на те, що майже три чверті виборців не голосували за те, аби він керував країною ще п’ять років.
Уже зараз можна спрогнозувати, що коаліційні переговори не будуть простими.
Негаммер назвав три ключові питання, на яких будуть зосереджені переговори. Це політика розміщення, міграція та інтеграція, а також система охорони здоров’я та медичного обслуговування.
Найбільшим каменем спотикання, як вважають, можуть стати податкові питання для реструктуризації бюджету.
Є також конфлікти в соціальних, освітніх та екологічних питаннях.
Ось про що обидві партії могли би швидко домовитись – то це про політику щодо України.
Вони просувають підтримку Києва на засадах австрійського нейтралітету. Тобто курс гуманітарної та фінансової допомоги, якого Відень дотримувався дотепер, міг би бути продовжений.
Складніше стає, якщо коаліція буде трипартійною. Ліберали з NEOS мають чимало відмінних позицій, особливо з есдеками.
Список розбіжностей, які розколюють потенційних коаліційних партнерів, є довгим.
Нині ніхто не дає гарантій, що фінал коаліціади буде щасливим.
І саме тому Герберт Кікль вважає, що його шанси сформувати уряд не втрачені.
Докладніше – в матеріалі Христини Бондарєвої Бунт проти ультраправих: як Австрія уникла приходу до влади проросійської партії.