«Як друзі Грузії та міністри у справах Європи наших країн, ми вважаємо за необхідне ще раз озвучити європейську позицію щодо Грузії, щоб виправити неправильне сприйняття та свідоме спотворення європейських перспектив Грузії», – з такою заявою в понеділок виступили представники 13 країн-членів ЄС.
Це послання несе чіткий сигнал: «Грузія не зможе стати членом Європейського Союзу, якщо грузинський уряд не змінить свого курсу. Навіть найменше пом’якшення чи інше тлумачення цього чіткого рішення є або оманою, або просто брехнею».
Настільки відверто – і на такому високому рівні – представники ЄС ще не спростовували заяви грузинської влади.
Заяви про те, що, мовляв, уся критика має передвиборчий характер і що після виборів Захід неминуче повернеться до конструктивного діалогу з Тбілісі.
Важливо і те, коли була зроблена ця заява. Парламентські вибори у Грузії відбудуться 26 жовтня – менш ніж за тиждень.
Ці вибори можуть виявитися визначальними для країни на багато років – у разі розвороту до Росії шанс на європейське майбутнє може бути втрачений на десятиріччя. І це суттєво піднімає ставки у виборчій кампанії.
Марш за Європу
Неділя, 20 жовтня. До вирішальних виборів залишилося менше тижня.
У цей день опозиція анонсувала масштабний марш «Грузія обирає Євросоюз». Марш завершився мітингом на Площі свободи – і візуально це стало наймасштабнішою політичною акцією у Грузії принаймні за останнє десятиріччя.
«Напевно, все це є знаком того, що наближається нове майбутнє, наближається нова Грузія! Та Грузія, яка стоїть переді мною сьогодні, є вільна Грузія. Тут немає тих, кого змусили прийти; немає нікого, кому сказали: якщо не прийдеш – втратиш роботу; немає тут жодного студента, який прийшов тому, що йому було сказано: «якщо ні, то й стипендії не буде», – заявила зі сцени президентка Саломе Зурабішвілі.
Президентка підтверджує плани проєвропейської опозиції – а це виборчі блоки «Сильна Грузія», «За зміни», «Єдність» та партія «Гахарія за Грузію» – за результатами виборів сформувати технічний уряд, який проведе необхідні зміни, після чого можна буде проводити дострокові вибори.
Така формула стала платформою, яка дозволила об’єднатися політичним силам, які часто конфліктували між собою не меншою мірою, аніж із владою.
Варто нагадати, що наразі в об’єднання входить і партія «Єдиний національний рух» експрезидента Міхеїла Саакашвілі, і партії, засновані колишніми членами цієї політсили, які часто зі скандалом покидали її, і партії, що претендують на статус «третьої сили», і навіть представники політичної сили Георгія Гахарії, який був прем’єром вже за часів нової влади і яку всі інші раніше підозрювали у планах створити коаліцію з «Грузинською мрією».
Ці чотири політичні сили йдуть на вибори окремо, і кожна має подолати 5-відсотковий виборчий бар’єр.
А це означає, що відповідно до соціологічних опитувань, ці політичні сили сумарно отримають близько 55% голосів. А зважаючи, що цього року вибори у Грузії вперше пройдуть без мажоритарки, це має гарантовано привести до зміни влади.
Якщо, звісно, нинішня влада погодиться добровільно піти.
«Гарбуз» від ЄС
«Вони звезли людей з усієї Грузії, організовували все це чотири партії та всі багаті неурядові організації, а в результаті вони опинилися у безвихідній ситуації… Вони програли вибори за тиждень до виборів, такого до них ніхто не робив», – так виконавчий секретар партії «Грузинська мрія» Мамука Мдінарадзе коментує мітинг опозиції.
Ще далі пішов прем’єр Іраклій Кобахідзе. Він звинуватив опозицію, що, не зумівши заповнити Площу свободі повністю, у своїй трансляції вони нібито використовували відео з мітингів «Грузинської мрії».
Керівна грузинська партія вже не вперше ігнорує реальність, заявляючи про готовність не просто виграти вибори, але й отримати на них конституційну більшість.
Зокрема, провладний телеканал «Імеді» публікує геть інші результати соціологічного опитування, проведеного компанією GORBI. Згідно з цими даними, за «Мрію» готові віддати голоси 59,5% відсотків виборців, а зважаючи на перерозподіл голосів тих партій, що не подолають бар’єр, це має забезпечити анонсовану конституційну більшість.
А щоб підкреслити свою підтримку, вже 23 жовтня «Грузинська мрія» планує провести свій мітинг.
Немає сумнівів, що адміністративний тиск дозволить їм залучити чималу кількість учасників, проте штучний характер цього заходу буде зрозумілий всім.
Грузинський політолог Гела Васадзе згадує, що останнього разу такий великий передвиборчий мітинг у Грузії збирала «Грузинська мрія» (тоді ще не партія, а виборчий блок), але це було ще у 2012 році – на перших виборах, які ця політсила виграла.
Ще одна проблема чинної грузинської влади – дедалі більш однозначні сигнали Заходу, насамперед ЄС.
18 жовтня лідери країн Європейського Союзу під час саміту у Брюсселі заявили про фактичну зупинку процесу приєднання Грузії до ЄС. У резолюції Європейської ради, зокрема, стверджується, що нинішній курс Тбілісі ставить під загрозу європейський шлях Грузії і де-факто зупиняє процес її вступу до Євросоюзу.
«Закликаємо Грузію прийняти демократичні, всеосяжні та стійкі реформи відповідно до основних принципів європейської інтеграції», – зазначається у заяві.
Показово, що грузинська влада, представники якої дуже активно коментували будь-які критичні заяви окремих західних політиків, цього разу не знайшли що сказати. І єдиною реакцією на мегаважливу заяву Європейської ради були традиційні слова: «це не має для нас жодного значення».
Втім, у ЄС вирішили не обмежуватися однією заявою з дипломатичними формулюваннями. Саме тому 21 жовтня міністри 13 країн Євросоюзу вийшли з набагато відвертішою заявою, яка фактично не залишає можливостей для інших трактувань.
Революція чи білоруський сценарій?
Останні дні перед вирішальними виборами – можливість перезавантажити виборчу кампанію, використавши нові аргументи. Або – застосувавши новий компромат проти опонентів.
Чи є така можливість у «Грузинської мрії»?
Жорсткі заяви Євросоюзу змушують чинну владу Грузії запропонувати нові тези, які мають перебити негативний для них ефект. Проте наразі єдиною темою, яка може бути рятівною для грузинської влади, є перспектива мирної реінтеграції з окупованими Росією Абхазією та Південною Осетією.
Проте ситуація полягає в тому, що Кремль не зацікавлений навіть натяками йти назустріч у цьому питанні. Останні сигнали, озвучені Москвою, полягають у тому, що нинішній статус окупованих територій є остаточним і не підлягає перегляду.
Схоже, російська влада вважає, що вже дала достатньо подарунків «Грузинській мрії».
Це і відкриття свого ринку, і повернення авіарейсів, і скасування віз, а нещодавно візи були скасовані навіть для довгострокового перебування у Росії, що теоретично має спростити працевлаштування.
До речі, останній крок РФ викликав загалом скептичну реакцію у Грузії – вже багато років для грузинів більше цікавий ринок праці Польщі та інших країн ЄС, аніж російський. Втім, у разі скасування Євросоюзом безвізового режиму для громадян Грузії все може змінитися.
Проте вплинути на кампанію це вже не здатне.
Так само на результати виборів у Грузії могли вплинути події у Молдові – офіційне Тбілісі останнім часом стало багато згадувати цю країну, критикуючи її за недемократичність та невідповідність стандартам ЄС.
«Якби референдум у Молдові щодо європейського курсу завершився поразкою прихильників євроінтеграції, це мало би вплив і на Грузію. Такий результат демобілізував би прозахідний електорат, показавши, що вийти з орбіти РФ фактично неможливо. Проте все сталося інакше, і навіть непевна перемога європейського курсу стає для Грузії фактором, що грає радше на користь опозиції, а не влади», – пояснює політолог Аміран Хевцуріані.
У такій ситуації єдиним аргументом «Грузинської мрії» залишається залякування війною з РФ, яка, переконують представники влади, неодмінно відбудеться у разі перемоги опозиції.
А за таких обставин ключовим питанням стає інше:
чи готова «Грузинська мрія» утримувати владу силою в разі своєї поразки?
Варто нагадати, що силовий тиск на опозиціонерів та громадських діячів вже давно став звичним у Грузії. Показовим тут став останній мітинг опозиції – представники молодіжного крила партії влади намагалися зірвати його, використовуючи лазерні указки проти виступаючих, включно з президенткою країни.
Тож події останніх днів суттєво збільшують імовірність силового сценарію.
Зрештою, саме це відповідає інтересам Кремля. Путіну потрібен не просто проросійський уряд Грузії, а влада, яка остаточно спалить усі мости із Заходом.
Тож протягом найближчого тижня побачимо, чи вдасться реалізувати у Грузії білоруський сценарій.
Автор: Юрій Панченко,
редактор «Європейської правди»