Грузію та Україну не взяли в НАТО, щоб приберегти для «живої сили» у війні з Росією — Бідзіна Іванішвілі
Він наголосив, що за цим стоять «реальні координатори» Альянсу.
У 2008-му Україну та Грузію спеціально не взяли в НАТО, аби приберегти для ролі «живої сили» у війні з Росією, вважає почесний голова партії влади Грузії «Грузинська мрія» Бідзіна Іванішвілі. Він наголосив, що за цим стоять «реальні координатори» Альянсу, а блокада «однієї-двох» країн тут насправді ні до чого.
«Дуже багато заяв робиться від західних політиків про те, що, мовляв, ми робимо все, щоб НАТО не вплутувалося у війну Росії, що ми дамо Україні зброю, гроші, всі засоби, але як жива сила має бути тільки Україна… , — сказав він під час інтерв’ю порталу SOVA, натякаючи, що під час російсько-грузинської війни лунали такі ж обіцянки. — Це і 2008 року, звичайно ж, планувалося».
Чинна влада Грузії від початку повномасштабної російсько-української війни попереджає, що в країні планують відкрити проти РФ «другий фронт», звинувачуючи в цьому опозицію. Там переконують, що лише «Грузинська мрія» може завадити такому сценарію. Такого роду риторика лише посилилася напередодні парламентських виборів, які відбудуться 26 жовтня, і пропорційна система яких збільшує шанси грузинської опозиції.
Бідзіна Іванішвілі також відомий як Борис Григорович Іванішвілі. Він — проросійський олігарх грузинського походження. У 2012-2013-му рр. був прем’єром Грузії, але втратив грузинське громадянство, коли отримав російське та французьке. Політик мав значні статки у РФ.
Нагадаємо, за словами оглядача ZN.UA Володимира Кравченка, адміністрація Джо Байдена вимагає від Києва погодитися на територіальні поступки Росії, пообіцявши за це Україні вступ в НАТО. Хоча неясно, чому у Вашингтоні вирішили, що Кремлю підійде такий сценарій. Паралельно з цим оточення американського лідера почало замислюватися про свою політичну спадщину, зокрема йдеться про радника президента з нацбезпеки Джейка Саллівана. Саме він може просувати запрошення нашої країни в Альянс до кінця року.
Детальніше про це — у статті «Запрошення України до НАТО. Чи увірветься вітер змін у кватирку можливостей».