https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/01504798bf5fcf34bd3356abe6570601.git
Молдовський референдум — нагадування, чому не можна змішувати представницьку і (зрідка) пряму демократію Зміст
Представницька (навіть коли стверджує протилежне) не про конкретні дії й завжди залишає простір для інтерпретації. Люди обирають когось, хто в межах певного коридору має власну спроможність оцінювати та переоцінювати ситуацію та формувати свої варіанти рішень в інтересах виборців, але вже без їхнього залучення.
Пряма демократія виглядає спокусливо просто, бо виборець має всього-на-всього виказати своє ставлення до сформульованої пропозиції. Але насправді виборець виказує своє ставлення до свого сприйняття пропозиції. Між тим, що написано, і тим, що прочитано, може бути величезна різниця. І не обов’язково в один бік.
Читайте також: Україну цікавить лише перемога Санду
Так референдум про ЄС стає опитуванням про довіру до адміністрації, про внутрішній біль виборця, про відчуття тривоги за завтрашній день чи відповіддю на образу, спричинену бюрократичною процедурою.
А сукупність цих чинників може стати віднадою (голосування у ВР 346 «за», 1 «проти», доповнені 90% на референдумі, Україна, 1991) чи принадою (тільки референдум, 50%, Молдова, 2024) для вчорашньої метрополії розпустити руки.
Джерело
Про автора: Євген Глібовицький, експерт з довготермінових стратегій
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар