https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/28ef5a56d06d768d6ee3509991df9329.git
Другий тур президентських виборів і «чорні лебеді» в озері антистійкості Зміст
У Республіці Молдова цими днями пройшов перший тур президентських виборів та референдум за внесення змін у Конституцію про закріплення європейського курсу країни. У голосуванні на виборах президента перемогла чинна лідерка Мая Санду з результатом в 42%, її головним опонентом став колишній генпрокурор Олександр Стояногло, якого підтримали 26% і вже за два тижні, 3 листопада, вони зустрінуться в другому турі. Підтримка референдуму була забезпечена з мінімальним порогом голосів на його підтримку (50,4%).
Почнімо з референдуму, за результатами якого будуть внесені зміни в Конституцію про ЄС, як стратегічний курс країни. Його результати — стали шоком.
Усередині країни 54% виборців сказали»ні», тож його підтримку вдалося забезпечити внаслідок позитивних голосів громадян з-за кордону. Й це залишає по собі багато питань, над якими мають замислитися, зокрема, й в Україні — наскільки влада, яка останні роки мала більшість в парламенті, президента, очільників спецслужб, теплу ванну від ЗМІ — здатна мінімально контролювати ситуацію в країні.
Читайте також: Чому референдум у Молдові стимулюватиме Росію
Місцеві аналітики й соціологи (наближені до влади) передбачали мало не до 60-70% підтримки референдуму населенням, відповідно не вгадали, а усі їхні прогнози попали «пальцем в небо». Ніч підрахунку голосів показала, що перевага в менш ніж 1% була забезпечена голосами діаспори. Але проблема цих прогнозів прочиняє ще одну системну проблему — повну відірваність високих кабінетів в Кишиневі, які оперують такими даними в прийнятті своїх рішень від того, що відбувається в реальності.
Тож пройшовши з мінімальною підтримкою, референдум став радше сигналом тривоги, а не перемогою проєвропейських сил. І все це створює серйозні занепокоєння щодо політичної стійкості всередині країни і її здатності протидіяти зовнішнім загрозам з боку Росії, що складає серйозний ризик для національних інтересів України.
Якщо скористатися термінами американського філософа ліванського походження Насіма Таліба, зокрема, його концепцією про «антикрихкість», яка означає здатність системи не тільки витримувати тиск, але й використовувати його для розвитку та зміцнення, то у випадку Молдови виникає бажання цю концепцію доповнити.
Те, що відбулося Молдові в ніч голосування, і, особливо за результатами голосування на «проєвропейському» референдумі, нагадує протилежний процес, ніж той, який описує Таліб — країна, яка має двох сусідів із чіткою геополітичною орієнтацією, по один бік з членом НАТО і ЄС Румунією, та по інший – з Україною, де після повномасштабного вторгнення Росії в найближчі десятиріччя ніякого зближення з Москвою не передбачається, не демонструє бажання використовувати на свою користь принаймні географію.
Читайте також: Що слід зробити Україні після виборів у Молдові
Навпаки, ця відірваність від реальності лише розвʼязує руки Росії, яка за останній рік руками своїх проксі розгорнула величезну мережу підкупу голосів, її куратори на місцях, бувши під домашнім арештом, якимось дивом їздять в Москву за інструкціями, демонструючи це мало не в прямому ефірі, виведення в готівку російських грошей на дестабілізацію відбувається через придністровські банки, в той час, як влада демонізує й покладає провину на малограмотних пенсіонерок і алкашів, які пришли на проплачений мітинг.
Читайте також: У Молдові спрацювали головні міфи російської пропаганди
Повертають на рівень виборів, хочеться згадати ще один концепт Таліба, який так полюбився читачам, особливо в часи політичної турбулентності. Він описує вплив випадкової події на перебіг певного сценарію. Таліб називає таку подію «чорним лебедем». На такого «чорного лебедя» вочевидь розраховує Мая Санду у другому турі, де вона зустрінеться зі своїм опонентом від Партії соціалістів Олександром Стояноглом. Й Мая Санду вже закликала виборців своїх конкурентів підтримати її у фінальній битві.
І така аналогія видається справедливою, бо як і під час президентських виборів у 2020 році, коли її перемогу забезпечило перетікання голосів від проросійського кандидата Ренато Усатого (нині на третьому місці із 14%), цього разу – це знову єдина надія на перемогу політичних сил, які називають себе проєвропейськими.
Але аналіз результати голосування по регіонах ставлять під сумнів і те, наскільки «Дія та солідарність» віддані ідеї, яку просувають.
По-перше, підтримку референдуму забезпечили голоси діаспори (хоч це й лічена перевага), тобто тих, хто давно не живе в країні. Щобільше, виборці з окупованого Придністров’я, які десятиліттями живуть у законсервованому радянському наративі, під дулом російських автоматів, де не транслюються ЗМІ правого берега, тобто медіа вільної Молдови, — підтримали проєвропейський референдум 37,44%, в той час, як території вільної Молдови є регіони, в яких понад 90% проголосували проти.
Читайте також: Україну цікавить лише перемога Санду
Навіть якщо цього недостатньо в абсолютних цифрах, щоб закидати чинній владі критику такого рівня, особливо у матеріалі українського видання, це безсумнівно є свідченням про провал попередньої роботи, комунікації та кампанії підготовки до референдуму, заходів з консолідації. Бо громадяни, які не зазнавали впливу цієї підготовки, видається голосували активніше, ніж ті, на кого ця кампанія була спрямована.
У контексті інтересів України результати референдуму в Молдові є надзвичайно тривожними. Росія отримала новий привід для активізації своїх впливів у регіоні, отримавши впевнений аргумент про розкол у суспільстві Молдови, яким можна буде маніпулювати стосовно будь-якого критичного рішення, яке прийматиме нинішній та новий уряд.
Для України, як для найближчого сусіда Молдови, важливо враховувати, що політична ситуація у цій країні вкрай нестабільна. Молдова довгі роки є полем для нових російських дестабілізаційних заходів, що може прямо вплинути на безпекову ситуацію в Україні, але не демонструє здатності їй протидіяти, маючи при цьому повну підтримку ЄС, США й найближчих сусідів. Тож гібридна війна Росії — це не єдина проблема Молдови.
Спеціально для Еспресо
Про авторку. Маріанна Присяжнюк, політична аналітикиня фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, експертка проєкту StopFake
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар