https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/84acd02996b0f358a96e5f1d767a1da4.git
У Швеції все більше занепокоєні заявами Росії щодо її готовності до війни з арктичними членами НАТО, щоб «захищати свої інтереси». Тому шведські урядовці «не виключають нападу РФ» на їх територію та збільшують свої військові витрати, зокрема, посилюючи оборону острова Готланд. Однак чи справді до цього може дійти Зміст
Востаннє шведи воювали з росіянами 200 років тому, тоді вони втратили зі своєї зони впливу Фінляндію, яка стала автономною частиною Російської імперії. Зараз же Швеція, як і Фінляндія, злякавшись повномасштабної війни росіян в Україні, терміново вступили в НАТО. Тим самим долучившись до 5 статті договору про колективну безпеку, тобто напад на одного члена Альянсу – це напад на всіх. Росіяни, маючи, на їх думку, заблокований країнами НАТО Санкт-Петербург та територіально відрізану Калінінградську область, шукають способи, як посилити свої позиції у Балтійському морі.
Еспресо розповість про історію конфліктів Швеції та Росії, а також, чи варто чекати ще однієї війни в теперішній період.
Російсько-шведські війни: історичний контекст
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/4666d198ca589b8ed7d2a82bbae6fe83
Фото: російсько-шведська війна у кінці XVIII ст. — Вікіпедія
Росіяни впродовж своєї історії постійно воювали зі всіма сусідами. Тому не дивно, що історія знає 11 масштабних російсько-шведських воєн.
Загалом це серія конфліктів між Шведським королівством і Московським князівством (пізніше Російською імперією), що охоплювали період з XV до початку XIX століття. Більшість з цих воєн стосувалися боротьби за вплив у регіоні Балтійського моря, контроль над ключовими портами і територіями навколо Фінської затоки, територіальне домінування та геополітичні інтереси.
Швеція, починаючи з XVII століття, мала значний вплив на Балтику, що було важливо для їх міжнародної торгівлі. Росія також прагнула розширити свої морські порти та мати прямий доступ до Балтійського моря, що стало однією з ключових причин конфліктів. Однак також багато воєн були зосереджені на землях сучасної Фінляндії, Естонії, Латвії та частини Карелії, які обидві держави прагнули контролювати. Тож, Шведське королівство у XVII столітті було однією з наймогутніших військових сил Європи, і Росія прагнула оскаржити цей статус, щоб зарекомендувати себе як сильного міжнародного гравця.
Першою серією з цих довгих війн можна вважати конфілкт 1495–1497 років. Адже це була перша масштабна війна між Великим князівством Московським і Шведським королівством. Основна причина — боротьба за контроль над узбережжям Фінської затоки. Пізніше сталася затяжна Лівонська війна (1558–1583) — конфлікт за вплив у Лівонії (сучасні території Естонії та Латвії) між кількома європейськими державами, включаючи Московське царство і Швецію. У період Інґрійської війни (1610–1617) за контроль над Інґріїєю (територія навколо сучасного Санкт-Петербурга), московити втратили вихід до Балтійського моря. Знадобилося сто років, щоб вони повернулися туди.
Цьому посприяв цар Петро І, який зробив ребрединг, назвавши свою країну Російською імперією, та у затяжній Північній війні (1700–1721), зміг перехилити шальки терезів на свою користь. Для українців, ця війна насамперед відома Полтавською битвою 1709 року, коли війська шведського короля Карала ХІІ за підтримки козаків гетьмана Івана Мазепи спробували завдати поразки солдатам Петра І. Однак задум не вдався. Завдяки своїм перемогам, Петро І «прорубав вікно у Європу» для Росії – повернув вихід до Балтійського моря та захопив контроль на Прибалтиці.
Відтоді Російська імперія на довгий час стала головною державою Північної Європи. Однак війни на цьому не зупинилися, оскільки росіяни націлилися й на Фінляндію, яка була частиною Швеції. У середині XVIII століття Росія знову перемогла Швецію та зміцнила свій контроль над Фінляндією. Шведи не здавалися і в кінці XVIII століття король Густав III спробував повернути території, втрачені під час попередніх конфліктів. Попри шведські зусилля, війна закінчилася без значних змін у територіальному розподілі.
Остання ж велика війна між Швецією та Росією відбулася у 1808–1809 роках, її ще називають Фінською війною. Спершу росіяни були близькі до поразки, але у підсумку розгромили шведську армію у Фінляндії. Тому шведи змушені були поступитися всією Фінляндією, яка стала атомною частиною Російської імперії. З цього часу шведи полишили свої імперіалістичні плани та остаточно відійшли на другий план у балтійському регіоні.
200 років шведського нейтралітету та вступ у НАТО
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/f238798d78eb002c51fe5b39a8d21484
Фото: eurointegration.com
Швеція протягом майже двох століть була відома своєю політикою збройного нейтралітету, яку вона запровадила після поразки від Росії та завершення Наполеонівських війн. Останньою війною, в якій Швеція брала безпосередню участь, була війна 1815 року, внаслідок якої Норвегію було примушено до унії, тобто об’єднання (лише на початку ХХ століття Норвегія стала самостійною). З того часу країна прийняла рішення уникати участі у міжнародних військових конфліктах, зосереджуючи свої ресурси на внутрішньому розвитку та дипломатії.
Цікаво, що попри нейтралітет, Швеція активно підтримувала високий рівень оборонної готовності, розвивала сучасну армію і флот для того, щоб запобігти можливим вторгненням. Тобто шведська армія завжди була у пріоритеті.
Швеція, як відносно невелика за кількістю населення європейська держава, після руйнівних війн у XVII, XVIII, ХІХ століттях усвідомила, що нейтралітет для них є найкращим способом зберегти суверенітет та національну безпеку. Тому шведи намагалися уникати участі у великих конфліктах, які могли загрожувати її економічному і політичному стабільному розвитку.
Така політика призвела до того, що Швеція не вступала в альянси, які б могли залучити її до воєн. Наприклад, під час обох світових війн вона залишалася нейтральною, хоч і взаємодіяла як з антигітлерівською коаліцією, так і з нацистською Німеччиною для захисту своєї економіки та населення.
Однак після завершення холодної війни світ став менш передбачуваним, з’явилося багато нюансів. Загрози тероризму, регіональних конфліктів та зростаючі агресивні дії з боку Росії змусили Швецію переглянути свою нейтральну політику. Особливо це стало актуальним після анексії Криму Росією у 2014 році та початку війни на Донбасі.
Тоді шведські політики та суспільство почало сумніватися в тому, чи достатньо лише військового нейтралітету для захисту від потенційних загроз? До того ж Швеція є членом Європейського Союзу з 1995 року, що теж призвело до зміни її зовнішньополітичного курсу. Адже спільна європейська безпека стала важливою складовою шведської стратегії, тому інтеграція з військами НАТО почалася ще задовго до офіційного вступу.
Тож, зростання загроз і потреба в колективній безпеці призвели до того, що шведський уряд, який тривалий час підтримував нейтралітет, поступово змінив свою позицію щодо вступу до Альянсу. Ситуація кардинально помінялася саме в 2022 році після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Швеція та Фінляндія одночасно оголосили про свої наміри приєднатися до НАТО, що стало історичним зрушенням у їхній зовнішній політиці. До речі, для шведів важливо було, що вони разом з Фінляндією зробили цей крок, адже дві країни, як і 200 років тому, мають того самого ворога, а разом оборонятися легше, ніж поодинці.
Вступ Фінляндії до НАТО відбувся 4 квітня 2023 і сухопутний кордон між країнами НАТО та Росією подвоївся. Рік після, після довшого обгорнення через певну протидію з боку Туреччини, 7 березня 2024 року Швеція стала 32-країною членом Альянсу.
Російська загроза, чого домагається Москва та до чого тут острів Готланд
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/b0ff8609b3665114062a2be88db804f9
Фото: острів Готланд — гугл карти
Зростання напруженості між Росією та Швецією насамперед пов’язане з геостратегічною важливістю Балтійського регіону. Після вступу Швеції до НАТО в 2024 році Москва бачить цей регіон як потенційне поле для конфлікту. Адже, як показує історія, росіяни впродовж сотень років бажали й бажають контролювати Балтійське море, яке для них є надзвичайно важливим для торгівлі, військової безпеки та енергетичних маршрутів.
Закономірно, що Швеція, поряд з іншими країнами Балтії та НАТО, побоюється можливого вторгнення Росії через її агресивні дії, зокрема після анексії Криму та повномасштабного вторгнення в Україну.
«Ми завжди дуже підозріло ставилися до російської агресії. Очевидно, після повномасштабного вторгнення в Україну все кардинально змінилося. Ми зараз говоримо, що повинні були усвідомити це ще у 2008 році, а потім у 2014 році. Та у 2022 році це стало цілком зрозумілим. Зараз Росія є визначальною загрозою, якій ми протиставляємо всі наші оборонні можливості», — заявив у червні 2024 року прем’єр-міністра Швеції Ульф Крістерссон.
Ще ясніше висловився міністр оборони Швеції Пол Йонсон. Нещодавно він заявив, що пряма загроза атаки з боку Росії залишається більш ніж реальною.
«Росія становить загрозу для Швеції, як і для решти країн НАТО. Ми не можемо виключити напад Росії на нашу країну. Ми збільшуємо інвестиції в оборону. За останні чотири роки вони подвоїлися. Це щось абсолютно необхідне, враховуючи десятиліття недоінвестування у збройні сили. Проте хочу підкреслити, що в світі немає жодної країни з 10-мільйонним населенням, яка, як Швеція, здатна самостійно будувати винищувачі та підводні човни», — сказав Пол Йонсон, який раніше відзначив, що шведські громадяни повинні бути готовими до війни.
Керівництво Швеції також неодноразово заявляло, що точкою конфлікту може стати найбільший острів Швеції – Готланд. Адже контроль над ним дозволив би Росії домінувати в Балтійському морі, що мало б катастрофічні наслідки для регіону.
На початку року начальник об’єднаних операцій збройних сил Швеції генерал-лейтенант Карл-Йохан Едстрьом підкреслив важливість Готланду для колективної оборони НАТО та сказав про поточні плани зміцнення протиповітряної оборони острова в рамках оборонних операцій НАТО. У березні 2024 року прем’єр-міністр Швеції сказав, що зміцнення Готланду є одним із перших питань, які слід обговорити з союзниками по НАТО, підкресливши готовність Швеції до подальшого зміцнення острова. Прем’єр-міністр також визнав поточний вразливий стан острова з погляду обороноздатності.
Площа Готланду 3,1 тис. км² (для порівняння, площа Чернівецької області – 8 тис. км²), та його протяжність між крайніми точками 170 км. Береги скелясті, тому він немов природна фортеця посередині Балтійського моря. З кінця XVII століття Готланд майже постійно був під шведською короною, за виключенням кількох років на початку ХІХ століття, коли його захопили росіяни.
Під час холодної війни Готланд вважався бастіоном у Балтійському морі, там перебувала значна кількість шведських військ. Однак на початку 90-х років минулого століття, з розпадом СРСР, острів до 2005 року став демілітаризованим. Що безперечно зацікавило Кремль, який завжди у пошуках слабких місць своїх суперників. Однак після початку російської агресії в Україні, у 2016 році на острів повернулися шведські війська, які включать як піхоту з танками, так і зенітні ракети.
Близькість Готланду до російського Калінінградського ексклава, де Росія має значний військовий арсенал, та країн Балтії — Латвії, Литви та Естонії — робить його стратегічно цінним для захисту східного флангу НАТО у разі військового конфлікту між Росією та Альянсом. У Калінінграді розташовані не лише значний Балтійський військово-морський флот Росії, але й ядерний арсенал. У відповідь на відновлення присутності шведських військ на острові, з 2016 року Росія також зміцнює свою військову позицію у регіоні, постійно додаючи до свого озброєння артилерію, реактивні системи залпового вогню та ракети, які здатні досягати Готланду.
Аналітики стверджують, якби Росія захопила Готланд у разі війни, Кремль фактично б перекрив НАТО доступ до балтійських держав. В уряді Швеції вважають, що росіяни особливо зацікавлені у розміщенні свого ППО на острові. Тому після початку російської агресії на Україну, військові НАТО неодноразово проводили навчання, де Готланд грав центральну роль.
Як пояснив ще у 2017 році екскомандувач силами армії США в Європі Бен Ходжес, для Альянсу немає такого цінного острова, як Готланд. Зараз Готланд це місце, куди шведська корона вливає чи не найбільше грошей для зміцнення обороноздатності, розбудовуючи полігон та додатковий військовий порт. Сюди також прибувають додаткові війська членів НАТО, адже ні для кого не секрет, що цей острів є першою ціллю в гіпотетичній війні Росії проти Швеції.
Чи може Росія напасти на Швецію
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/6038fee1e5d6fcae9d15a85aa6abbe93
Фото: defence-ua.com
У Швеції вважають теперішні дії Росії непередбачуваними, тому готуються до будь-якого можливого сценарію. Центральне місце у всіх цих розрахунках займає саме острів Готланд.
«Я впевнений, що Путін обома очима дивиться на Готланд. Мета Путіна — отримати контроль над Балтійським морем. Якщо Росія візьме його під контроль і перекриє Балтійське море, це матиме величезний вплив на наше життя — у Швеції та всіх інших країнах, що межують з Балтійським морем. Ми не можемо цього допустити. Балтійське море не повинно стати ігровим майданчиком Путіна, де він лякає членів НАТО», — заявив у травні верховний головнокомандувач збройними силами Швеції Мікаель Біден.
Ці слова були сказані у відповідь на план міністерства оборони РФ щодо зміни й розширення територіальних вод Росії в Балтійському морі. Хоч згодом росіяни самі собі заперечили, що не будуть порушувати міжнародних прав для врегулювання своїх кордонів у Балтійському морі, однак всі знають, чого варті їх заяви.
До того ж міністерство оборони Росії та вище політичне керівництво неодноразово у своїх заявах вже традиційно звинувачувало НАТО, а тепер і Швецію в загрозі стабільності регіону, підкреслюючи, що розміщення додаткових військових сил на Готланді може призвести до «серйозної ескалації». Російські офіційні особи постійно наголошують, що будь-які спроби розширення військової присутності НАТО в регіоні розглядається як «безпосередня загроза безпеці Росії».
А у вересні міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Росія у військовій, політичній і технологічній сферах «повністю готова захищати свої інтереси в Арктичному регіоні в разі конфлікту з НАТО».
За прогнозами експертів, можливе подальше нарощування російської військової присутності в Калінінградській області, що розташована поблизу Готланду. Однак чи наважиться диктатор Путін розпочати пряму війну з НАТО? Якби зараз був 2014 рік – така реальність цілком могла б статися. Бо тоді Готланд був демілітаризованій, а Швеція – поза НАТО. Зараз же це не проста задача для російської армії, особливо в умовах, коли росіяни застрягли в масштабному театрі війни в Україні.
З іншого боку, війна часто оцінюється у відношенні втрат та прибутків. Контроль над Балтійським морем – бажана ціль для режиму Путіна, який всюди бачить надумані загрози й тому відновлює свою імперську політику за зони впливу. До того ж для росіян важливо, щоб їх «тіньовий флот», який обходить західні санкції, мав більше простору для маневрів. Якщо Росія захопила б острів Готланд, це значно спростило б її військові й торгівельні операції в Балтійському морі. Однак швидкі дії Швеції на НАТО, з кожним днем роблять бажання російського режиму все менше реалістичними.
Тому Москва займається тим, що звикла – продовжує провокації та демонстрацію сили. У відповідь Альянс посилює свою присутність в Балтії, а шведські збройні сили відновлюють оборону острова Готланд, що перешкоджає потенційним планам Росії розширити зони впливу. Таким чином, амбіції Росії стикаються з рішучою відповіддю з боку західних країн, чого власне й бракувало і, на жаль, досі бракує у випадку з Україною.
Читайте також: Як зміниться ситуація: солдати Кім Чен Ина готуються до війни в Україні. Пояснюємо
Залиште коментар