Цей план – спосіб підштовхнути наших партнерів до більш сильних рішень і рішучих дій, до формування спільної стратегії дій, яка має посилити наші позиції, і примусити Росію до переговорів. Це план силового примусу Росії до миру, і силового стримування Росії, щоб вона не розпочала проти нас нової війни. Це намагання зламати негативні інерційні тенденції, які виникли і в ситуації на фронті, і в політико-дипломатичному процесі навколо війни між Росією і Україною. Наскільки вдасться реалізувати цей план – вирішальною мірою залежить від наших партнерів, а також від результатів виборів у США.
Щодо змісту Плану, який презентував Президент Зеленський у Верховній Раді, то більшість його пунктів я прогнозував ще місяць тому, і не тому , що я такий гарний прогнозист, чи мав якісь інсайди (жодних інсайдів у мене не було) а тому , що була зрозумілою загальна логіка наших пропозицій, та їх потенційний зміст. Тому, не варто було чекати якихось сенсацій в цьому плані. Суть цього плану в його системності, комплексності і певному максималізмі. А вигадати щось надзвичайне, якусь диво-зброю, чи сенсаційний рецепт завершення війни, що кардинально змінить ситуацію, просто неможливо.
Кожен пункт цього Плану має свої функціональне навантаження, свою мету, але вони мають і спільний політичний підхід – це стратегія силового тиску на Росію.
Суть першого пункту – запрошення до НАТО вже під час війни. Це не про членство в НАТО вже зараз. Суть цієї ідеї, щоб країни НАТО вже найближчим часом надіслали потужний сигнал Путіну, що Україна буде в НАТО, і що тема членства України в НАТО не буде предметом торгів з Путіним, а скоріше навпаки має стати інструментом політичного тиску на нього. Скажу відверто, поки я не бачу готовності наших партнерів (особливо Адміністрації Байдена) швидко відреагувати на цю пропозицію. Тим не менш їм доведеться обговорювати цю тему, зокрема і в контексті майбутніх переговорів про завершення війни.
Другий пункт – перенесення воєнних дій на територію Росії, щоб збільшити ціну війни для Росії, і тим самим примусити її до переговорів про завершення війни. Насправді, це вирішальний інструмент тиску на Росію, але для цього нам потрібні додаткові і спеціальні ресурси.
Третій пункт – найбільш втаємничений і цікавий – про силове стримування Росії шляхом розміщення на нашій території потужних неядерних силових ресурсів. Цей пункт ніхто не прогнозував, в тому числі і я. Що це може бути, краще можуть відповісти воєнні експерти. Але я згадую, як в Росії були роздратовані розміщенням в Східній Європі американських баз протиракетної оборони. Якщо йдеться про створення на території України військових баз НАТО або США та інших наших західних партнерів, то це скоріше на повоєнний період, це інструмент стримування Росії від нової війни. Крім того, для створення іноземних військових баз на нашій території доведеться вносити зміни до Конституції України, що неможливо поки діє закон про воєнний стан в Україні.
Четвертий пункт – про економічну взаємодію з нашими партнерами. Україна пропонує Сполученим Штатам Америки разом із визначеними партнерами, зокрема з Євросоюзом, частиною якого буде Україна, укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних в Україні критичних ресурсів, спільного інвестування та використання відповідного економічного потенціалу. По суті йдеться про те, що така взаємодія має стати матеріальною і економічною базою європейської і євроатлантичної інтеграції України, а також інструментом матеріально-ресурсного заохочування наших партнерів для підтримки інтеграції України в західний світ, і для більш надійного забезпечення нашої безпеки (щоб вони захищали в Україні і свій економічний інтерес). Також мені здається, що цей пункт особливо призначений для Трампа, який завжди думає про гроші та бізнес-інтереси.
П’ятий пункт (про заміну американських військ в Європі українськими) – парадоксально-красивий і амбітний. Він також став несподіванкою. Зовні це виглядає як щось фантазійне. Але насправді це теж про мотивацію наших партнерів. Це пропозиція і для Трампа (багато хто з трампістів хоче, щоб американські війська пішли з Європи), і одночасно для європейців, які побоюються, що США вийдуть з Європи і позбавлять європейців свої безпекової парасольки. Це творче використання ідеї Бориса Джонсона, яку він оприлюднив влітку в «Дейлі мейл». Цитую Бориса Джонсона: «В армії в українців понад мільйон людей. Вони зараз добре звикли працювати з технікою НАТО і є найефективнішою антиросійською силою у світі. Як тільки війна закінчиться, немає причин, через які українські війська не повинні замінити частину з 70 000 американських військовослужбовців, які все ще перебувають у Європі. Це дозволило б Трампу заощадити гроші та повернути американські війська додому, а також змусити європейців робити більше для своєї власної оборони, що є однією з його ключових цілей».
Якою може бути реакція наших партнерів на цей план?
Треба бути реалістами. Реакція буде неоднозначною і не буде загальною (нам не будуть казати або так, або ні). По деяких пунктах буде відкладене рішення (зокрема по далекобійній зброї, а також щодо запрошення в НАТО). По окремих пропозиціях ми можемо отримати позитивну відповідь вже найближчим часом, по деяких – після виборів в США, по інших тільки наступного року, а по деяких – тільки після завершення нинішньої війни. По частині пропозицій наші партнери ще психологічно не готові до конкретної і позитивної відповіді, або між ними ще не має консенсусу.
Зеленський – максималіст. Він свідомо піднімає планку наших політичних вимог, навіть знаючи, що негайної відповіді не буде. За два з половиною роки війни він вже звик, що спочатку нам можуть сказати «ні», потім – «подумаємо», і врешті решт – «так». Але перший крок – нашим партнерам треба запропонувати конкретне рішення, а далі наполегливо тиснути на них. Така методика у нас в основному і працює весь час повномасштабної війни.