КНДР проти України: Путін вже в боргах перед Кім Чен Ином
Пхеньян нарощує підтримку Кремля у війні проти України.
Президент Володимир Зеленський заявив про «фактично включення у війну Північної Кореї». За його словами, йдеться «вже не просто про передачу зброї, а фактично про передачу людей із Північної Кореї до військових сил окупанта». «В коаліції злочинців разом із Путіним станом на зараз уже є Північна Корея — родина Кім, яка тримає в рабстві більш ніж 20-мільйонну частину корейського народу», — зазначив Зеленський під час виступу у Верховній Раді.
Тим часом в українському та західному інформаційному просторі з’явилися повідомлення про ймовірне залучення північнокорейських військових до війни на боці РФ. Так, видання Kyiv Post, посилаючись на власні джерела в розвідці, повідомило про загибель шести та поранення трьох північнокорейських військовослужбовців поблизу Донецька внаслідок українського ракетного удару. Це підтвердив керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко, який у своєму Телеграм-каналі зазначив, що військові інженери з КНДР контролюють процес запуску зброї й деякі вже загинули.
Видання The Washington Post, посилаючись на інформацію, отриману від неназваного представника української військової розвідки, написало, що «кілька тисяч» північнокорейських піхотинців проходять навчання в РФ і можуть бути розгорнуті на передовій в Україні до кінця року. А партизанський рух «СРОК» («Смерть російським окупантам і колаборантам») у своєму Телеграм-каналі повідомив про нібито виявлений у Маріупольському районі біля селища Сартана полігон, «облаштований за участі північнокорейського контингенту». Видання LIGA.net, знов-таки на основі даних неназваного джерела у військовій розвідці, повідомило, що РФ формує «особливий бурятський батальйон» із північнокорейських військових на базі 11-ї окремої десантно-штурмової бригади. Орієнтовна чисельність цього батальйону, за їхніми даними, становить близько трьох тисяч осіб, його можуть відправити на виконання бойових завдань у Курській області. Тим часом джерела «Суспільного» повідомили про підготовку десяти тисяч північнокорейців на Далекому Сході.
Посилання на «власні джерела» не дають змоги верифікувати точність і правдивість викладених у медіа й Телеграм-каналах фактів. Утім, імовірність розгортання північнокорейських військ на боці РФ допустив і міністр оборони Республіки Корея Кім Йон Хьон під час виступу на засіданні Комітету з оборони Національної асамблеї 8 жовтня, вочевидь, аби загострити увагу парламентарів на зростанні проблеми російсько-північнокорейського співробітництва.
Варто зазначити, що інформацію про появу північнокорейської «живої сили» в тій чи іншій ролі на боці росіян обговорювали практично від початку війни.
Так, іще в перший рік повномасштабної агресії посол РФ у КНДР Алєксандр Мацегора у своїх інтерв’ю говорив про перспективи залучення північнокорейців до відбудови окупованого Донбасу, тим паче, що трудові мігранти на російських територіях — явище досить поширене. Втім, війна затягнулася, вочевидь, і для самої Москви, яка була змушена звернутися до Пхеньяна не тільки за зброєю, а й за живою силою. 19 червня цього року Путін і Кім Чен Ин підписали договір про всебічне стратегічне партнерство, фактично уклавши військовий союз. У ньому йдеться про те, що «в разі, якщо будь-яка з двох сторін введена у стан війни збройним вторгненням окремої держави або кількох держав, інша сторона надає військову та іншу допомогу всіма засобами, якими володіє, без затримки відповідно до статті 51 Статуту ООН і законів КНДР та Російської Федерації».
Одразу після його підписання південнокорейський телеканал TV Chosun із посиланням на власні джерела повідомив, що вже в липні військово-будівельні та інженерні сили КНДР прибудуть до окупованого Донецька для участі у відновленні інфраструктури. З огляду на цю інформацію, Інститут вивчення війни зазначив тоді у своєму звіті, що «поки не зустрічав повідомлення про намір північнокорейських військ брати участь у бойових діях», але припустив, що пряма північнокорейська інженерна підтримка може вивільнити російську бойову силу для операцій уздовж фронту й допомогти російським зусиллям із розширення військової інфраструктури та оборонних укріплень. З урахуванням останніх подій можна дійти висновку, що ця домовленість мала місце й північнокорейських військових могли відправити до окупованих територій для виконання окремих функцій у тилу.
Так, у Міністерстві оборони РК припустили, що присутність технічних радників може бути ознакою того, що Пхеньян надає РФ не лише артилерійські снаряди, а й досконалішу зброю, таку як бронетехніка, ракети та реактивні системи залпового вогню, які потребують їхньої присутності.
Втім, якщо підтвердиться факт безпосередньої участі північнокорейських солдатів у бойових діях, це свідчитиме про те, що Кім Чен Ин не тільки отримав вигідну заохочувальну пропозицію від Путіна, а й пішов на ризик утратити контроль над своїми громадянами, які можуть утекти чи здатися в полон. Вважалося, що саме цей страх утримує його від відправлення військ на поле бою. Північнокорейці не можуть вільно покидати країну, а ті, хто пройшов перевірку на надійність і зміг потрапити до кола трудових мігрантів, перебувають під пильним наглядом спецслужб та обмежені у вільному пересуванні. Тож що більше людей потрапить на фронт, то важче буде тримати їх під контролем.
Однак динаміка російсько-північнокорейських відносин, як і загальна геополітична ситуація, в якій Пхеньян убачає шанс для підвищення власних військово-технічних можливостей та отримання навичок ведення сучасної війни, може суттєво коригувати поведінку й пріоритети Кім Чен Ина. Невелика кількість військових може стати «пробною партією» з ризиком перерости в постійний потік живої сили в майбутньому. Так, як це було зі зброєю, що спочатку з’являлася непомітними партіями й обговорювалася переважно в контексті її низької якості.
Нині ж, за словами керівника ГУР Кирила Буданова, Північна Корея вже стала найбільшою проблемою з-поміж усіх союзників РФ через обсяги військової продукції, яку вона постачає Москві. Насамперед це стосується «шалених обсягів саме артилерійських боєприпасів, що є критичним для України». Як визнає Буданов, «ми з цим поки що не можемо нічого зробити» попри те, що сучасні технічні засоби дають змогу отримати повну інформацію про переміщення вантажу протягом усього маршруту його перевезення та завантаження на фронт.
У той час як російсько-північнокорейський тандем лише посилюється, Україна стикнулась із серйозною кризою підтримки з боку західних союзників — як у постачанні зброї, так і у баченні подальшої допомоги Україні, особливо на тлі американських виборів. Заяву про залучення північнокорейців у війну Зеленський зробив після візиту до європейських столиць, вочевидь, намагаючись розбудити західних партнерів. Він закликав до більшої підтримки фронту та збільшення тиску на РФ, «сильнішого, ніж вони можуть витримати, щоб не допустити більшої війни».
Тим часом Владімір Путін цього тижня подав до Держдуми законопроєкт про ратифікацію договору про всебічне стратегічне партнерство з КНДР. Цей час навряд чи обрано випадково. Вочевидь, він намагається легалізувати перебування північнокорейських військових на російській та окупованій територіях і водночас чинити тиск на Захід та Україну, демонструючи готовність і ресурси для тривалої війни. Зі свого боку, Путін не лише офіційно підписався, а й уже заборгував перед Кім Чен Ином, і у відповідь буде змушений також підтримувати його авантюри всіма військовими засобами.
Останнім часом на Корейському півострові відбувається чергове загострення, що супроводжується взаємними погрозами сторін. Пхеньян звинуватив Сеул у проникненні безпілотників на його територію і привів у режим готовності артилерійські підрозділи вздовж демілітаризованої зони, а також показово підірвав автомобільні та залізничні шляхи в бік Півдня. Сеул усвідомлює загрози, які несе військовий союз між РФ і КНДР. Президент країни Юн Сук Йоль із трибуни Генасамблеї ООН і на нещодавньому саміті Східна Азія—АСЕАН розкритикував незаконне військове співробітництво РФ і КНДР, яке підриває резолюції РБ ООН, і закликав світову спільноту захистити міжнародний порядок, що ґрунтується на правилах.
Спільна загроза, безперечно, зближує Київ і Сеул. Південна Корея надає Україні фінансову, гуманітарну підтримку та реалізує проєкти з відбудови. Проте цього недостатньо, щоб протидіяти російській агресії, а тим паче реагувати належним чином на зміцнення російсько-північнокорейського військового співробітництва. Напередодні американських виборів Сеул зайняв вичікувальну позицію, оскільки їх результат безпосередньо впливатиме на подальший розвиток американо-південнокорейського альянсу та безпеку в Східній Азії. Безпекова залежність від США визначає лінію поведінки Південної Кореї: вона намагається уникати додаткових проблем у відносинах із сусідніми країнами, зокрема з Росією.
Чергове «занепокоєння», яке висловив Вашингтон у відповідь на інформацію про ймовірне залучення північнокорейських військових до участі у війні проти України, ілюструє слабкість американського лідерства й нездатність протистояти зростанню осі зла, яку активно формує РФ не без допомоги Китаю. Останній хоч і намагається відмежуватися від російсько-північнокорейського союзу, проте активно посилює «стратегічну координацію» з РФ у питаннях безпеки та військово-технічного співробітництва, проводить спільні військові навчання, що погано корелюється з його мирними ініціативами та претензіями на незаангажованість у російсько-українській війні.
Поява північнокорейських військових може стати черговим викликом для України у війні проти РФ. Враховучи на неспроможність міжнародних інституцій зупинити Росію, українцям, на жаль, доведеться шукати власні методи протистояння. У цій ситуації важливо правильно оцінити спроможності й недоліки Північної Кореї, оскільки має місце її міфологізація та стереотипне сприйняття, породжене ізоляцією країни. З огляду на цю ситуацію, в українських медіа почасти перебільшують можливості Пхеньяна або навпаки — применшують їх, і це викривлює правильне сприйняття та створює можливості для маніпуляцій.