Путін потрапив у пастку вічної війни, вважає журналіст Орест Сохар. Він зазначає, що кремлівський диктатор створив ситуацію, за якої Росія приречена постійно роздувати свій військово-промисловий комплекс — і Захід просто зобов’язаний це використовувати.
Майбутнє РФ проглядається лише в гарматний ствол, або як Путін потрапив у пастку вічної війни.
Зупинка військо-промислового комплексу породить на болотах тотальну економічну кризу; з іншого боку, і подальший розвиток оборонки можливий лише завдяки висмоктуванню ресурсів з медицини, освіти та соціальної сфери.
Спершу про пастку. Російський диктатор захопився війною і планує воювати до кінця життя, що простежується на бюджеті-2025. Витрати на оборону і нацбезпеку офіційно складуть 40% усіх федеральних витрат — це найвищий показник з часів розпаду СРСР. Уперше з часів закінчення комунізму військові витрати перевищили соціальні та пішли у відрив.
Індустрія війни стала сенсом російської економіки. Витрати на оборону Росії навряд чи зменшаться найближчими роками, і річ не лише в агресії проти України: війна стала частиною економіки країни, військові витрати та соціальні (зарплата військовим та гробові) стали основним двигуном зростання економіки та доходів населення. ВПК виявився єдиним ринком, здатним розвиватися.
Фінансування військового комплексу вишукується в освіті, охороні здоров’я, соцполітиці. Уже зараз «на прохання трудящих» затягують паски, аби населення менше їло, пило тощо. Наприклад, за усталеною практикою радянської пропаганди, підвищуючи податки на продукти з вмістом цукру, чиновники говорять про намір «зберегти здоров’я громадян».
Російське керівництво ставить військову міць вище за довгострокову економічну стабільність. Однак ресурси, які може зібрати Путін, не безмежні. Вливаючи дедалі більше грошей на оборону, Кремль посилює економічний дисбаланс.
Військово-промисловий комплекс — головне у житті путінської Росії
Фото: delfi.lt
Над економічною стратегією Путіна нависають два основні обмеження — скорочення робочої сили та тягар міжнародних санкцій. Російський ринок праці вже відчуває труднощі. Нестача працівників підірве здатність ВПК нарощувати виробництво, попри зусилля щодо розширення потужностей.
Крім того, є і «енергетичний ризик»: як тільки світові ціни на нафту опустяться нижче 50 дол. за барель, путінська економічна магія зникне.
У цьому і полягає пастка вічної війни: державі дедалі важче фінансувати бойові дії в Україні, не погіршуючи рівень життя. З іншого боку, якщо відбудеться скорочення військових видатків, це неминуче призведе до значного структурного шоку, подолання якого займе значний час. У будь-якому разі, за все заплатять прості росіяни.
Висновок один: Захід має зосередитися на довгостроковій стратегії, яка ще більше обмежить військову машину Путіна та підвищить економічну стійкість України. Завдяки посиленню санкцій можливості бункерного будуть ще дужче лімітованими.
Прихована інфляція в Росії свідчить, що західні фінансові санкції набагато ефективніші, ніж вважають багато спостерігачів. Мордор не може позичати гроші за кордоном і вимушений жити лише коштом податків і резервів. Тоді як резерви також всихають. У 2021 році фонд нацдобробуту був на піку, маючи на своїх рахунках $183 млрд дол. Тоді як у березні 2024-го резерви фонду скоротилися до $55 млрд, більша частина цих коштів уже була інвестована і не є ліквідною.
США та ЄС роблять потужну помилку, спостерігаючи за нібито готовністю бункерного до вічної війни: зважуючи сили й аналізуючи свої цінності, наші західні партнери роблять висновок, що їм «вічна війна» не до снаги, а тому прокручують у голові думки про «вічне перемирʼя» з диктатором. Тоді як розвинені країни світу повинні грати на власному — технологічному полі — на полі санкцій. І грати серйозно, тоді й шкідливі думки не відвідуватимуть штабні голови.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці «Думки» несе автор.
Джерело
Важливо
«Окупація — це не мир»: Столтенберг розповів, як у НАТО хочуть вплинути на Путіна