Завжди хотів йти вперед, а не сидіти в тилу
Тарас народився 3 листопада 1985 року у селищі Степань на Рівненщині. У 2008 році з відзнакою закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Гідроенергетика».
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/46388456067ed1019119dae4cf165a7d.jpg
З 2008 по 2017 рік працював у колективі «Рівнеобленерго», а потім виїхав до Нідерландів, де також працював енергетиком.
«Багато хто з наших працівників досі згадує, наскільки харизматичним був Тарас, товариським. Світлий спомин про захисника рідної землі, доброго друга та колегу Тараса Лазарчука назавжди залишиться в наших серцях», — поділилися спогадами колеги з «Рівнеобленерго».
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/4c2c565e848493e6dc3dedb2cae8bb97.jpg
Після початку повномасштабного вторгнення РФ чоловік негайно повернувся в Україну.
«Наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Тарас повернувся з-за кордону додому. Запитав, чи не приходила йому повістка, і одразу пішов у військкомат, не маючи жодного досвіду військової служби», — розповідає мама загиблого воїна Валентина Василівна.
Вже 1 березня 2022 року Тарас вступив до лав ЗСУ. Він наполегливо прагнув служити у полку «Азов» і був зарахований командиром взводу 12-ї бригади спецпризначення.
«Він був найкращим командиром, якого я знав, і найкращим другом за той рік, що ми провели разом. Ми завжди були разом, йшли на завдання, навіть «затрьохсотились» разом. Тарас завжди хотів йти вперед, а не сидіти в тилу. Він знав все, був дуже розумний та досвідченим, як у житті, так і у військовій справі», — згадує побратим Тараса з позивним «УБЕ».
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/48081fccb1405749f488e7b41dc9f6ec.jpg
4 вересня 2024 року молодший сержант Тарас Лазарчук загинув під час виконання бойового завдання в районі Торецька Бахмутського району Донецької області.
«Ти світлий, добрий, сильний, мужній чоловік. Мені завжди з тобою було надійно. Твої обійми – найбезпечніше місце для мене, а твій цілунок – солодке торкання. Ти міг витримати такий сильний психологічний тиск і при цьому жартувати й робити своє вправно. Ти справжній взірець військового. Друзі та рідні безмежно тебе цінують і в безмежній тузі за тобою. Ми не можемо наплакатися і наговоритись про тебе. Ти стільки доброго встиг зробити за життя. Пишаюсь тобою», — написала у Фейсбуці дівчина Тараса Олена.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/44a5ddc50ed1e30d924a02790a1a552a.jpg
У Героя залишилися мати, сестра, двоє племінників та кохана.
Світла пам’ять і честь Воїну!
Фото: Фейсбук-сторінка Taras Lazarchuk, Фейсбук-сторінка Катерина Куницька, Рівненська міська рада, Костопільська міська рада