https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/c466089653f0be6ab0cf41466fe2ecd9.git
Проєкт «НАТО в обмін на території» здувся за якихось пару тижнів. І «вікопомною спадщиною» Байдена він вже явно не стане Зміст
Здається, наразі цей план Кіссінджера можна поховати — сподіваюся, так же незворотно, як поховали його справжнього автора.
«Обмін сигналами» в публічній площині між західними ЗМІ та українськими урядовцями (але ті самі сигнали йшли й непублічно) показав, що на озвучених умовах (Україна на невизначений час «забуває» про захоплені Росією території та зобов’язується повертати їх «виключно дипломатичним шляхом», тобто ніяк) жодної угоди досягнути не вдасться. Тому Financial Times опублікувала редакційну (!) статтю, яка засвідчила несподівано різкий поворот теми: по-перше, «Україна не отримала від Заходу достатньо зброї, щоби домовлятися з Путіним про будь-що з сильної позиції»; по-друге, «А хто взагалі вирішив, що Путіну така угода буде цікава?». Хто б міг подумати!
Читайте також: Захід — Росія: видавати бажане за дійсне
Насправді обидва питання були очевидні від самого початку, але, поки з Білого дому йшов «тренд», про них зручно забували. І тут раптом «згадалося».
А Байден поставив остаточну крапку, «відклавши» свою поїздку на «Рамштайн». Якщо там не буде укладено під фанфари домовленість про «вікопомну спадщину», який взагалі сенс туди їхати? А черговий ураган може завдати Америці катастрофічних втрат, якщо Байден не буде особисто керувати всіма аварійно-пошуковими роботами…
Одним словом, задумали собі шик (коштом України), а вийшов пшик. Власне, як і з бажанням дідуся обиратися на другий термін. Хоча за ту допомогу нам, яка була, є і в найближчі місяці ще буде, йому, звісно, низький уклін.
Джерело
Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар