https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/d07d9c62c6f3192309cf4bca4b7cc541.git
Система шкільної освіти в Україні не влаштовує нікого, а війна ще й неабияк погіршила ситуацію Зміст
Не позаздриш ні батькам, ні вчителям, ні учням — усі три групи, для яких питання освіти не закритий гештальт, роками знемагають під своєю ношею, а суспільству доводиться споживати плоди неякісної освіти та поганого виховання. Вітання з Днем вчителя звучить як насміх, особливо, цього року, бо освіта в Україні з об’єктивних та суб’єктивних причин на грані гуманітарної катастрофи. Воно більше нагадує похоронний дзвін.
Шкода усіх і ми розуміємо, що змін на краще не буде, радше навпаки. Буде дальше скочування у прірву, доки міністерство освіти очолюватимуть лузери, доки в управліннях освіти сидітимуть лузери, і лузери здобуватимуть педагогічну освіту.
Не тому лузери, що не здібні, а тому, що не мотивовані й займаються не своєю справою.
Колись одна жінка вивела формулу доброго вчителя, дуже просту: треба любити дітей і досконало знати свій предмет. Комусь пощастило мати такого Вчителя, і він згадує його добрим словом ціле життя, а комусь ні. Я мала кілька вчителів, які досконало знали свій предмет, але не любили дітей. Від них не йшло тепло, яке зігріває серце. Тільки зараз я розумію, як це вплинуло на моє подальше життя. Як у Шевченка: «Раз добром нагріте серце вік не охолоне».
Перш ніж приймати на навчання в педагогічні заклади, потрібні тести на професійну придатність. Те саме стосується претендентів на навчання в медичних закладах. Не мотиваційні листи — завжди можна заплатити комусь за такий лист — а психологічні тести, співбесіди, підготовлені фахівцями. Пройшов — маєш бюджетне навчання, і гарантоване робоче місце після отримання диплома, житло.
Читайте також: Украдені діти
Зробити для майбутніх вчителів виняток, бо йдеться про національну безпеку. І, звичайно, педагогічна освіта мусить бути дуже якісною, без куплених дипломів і хабарів.
Утопія, скажете ви. Ні, у вчителів потрібно інвестувати, щоб отримати результат, необхідний для суспільного розвитку. Хай спершу приймуть небагато на навчання, але то буде еліта, яка зможе вивести національну освіту з руїни, а відтак змінити суспільство. Бо все що відбувається зараз, це якась Дем’янова свита, якщо пам’ятаєте байку Глібова. Навіть якщо втричі збільшать зарплату вчителям, як свого часу збільшили суддям, прокурорам і чиновником, ні знань, ні любові у них від того не прибуде.
Судді й чиновники не перестали брати хабарі попри захмарні зарплати. Вчителі не стануть краще навчати і виховувати молоде покоління. Гроші ще нікого не змусили працювати краще. Лише побільшає дурнуватих, бо інакше це не назвеш, бюрократичних вимог до вчителя, і претензій з боку батьків. Підвищувати зарплатню, звичайно, треба вже, хоча б до рівня двірника і прибиральниці. І створити нормальну впливову профспілку, яка б захищала права педагогічного персоналу, а не імітувала бурхливу діяльність, продукуючи звернення та листи до влади, які ніхто не сприймає всерйоз і про які пересічний вчитель нічого не чув.
Читайте також: Англізація: старі та нові граблі
Навчальні програми та підручники викликають низку постійних скандалів, бо їх створюють ті ж лузери, напівграмотні й некомпетентні. І їх щоразу стає більше, жертв освіти в Україні, як тільки вони потрапляють на очі фахівців, що мають реальне бачення сучасної школи. Таких у нас багато, але їм відмовлено у доступі до бюджетної годівниці. І справа не лише в тому, що освітянські чиновники неграмотні, вони ще й несуть часом ворожу пропаганду і спрямовані на денаціоналізацію освіти, дискредитують історію, мову, літературу нашого народу. Зате у нас є «уроки щастя» замість «лєнінських уроків». За авторами антиосвітянських проєктів і тих, хто їх просуває, часто плаче СБУ. Втім, є й автори, які навіть не отримують роками гонорару за свою добросовісну працю.
Коли я бачу дітей, які йдуть на перший дзвоник, збуджені й радісні, то з жахом думаю про те, що їх чекає в тому освітньому серпентарії, де всі рівні, але одні рівніші, бо все залежить від місткості гаманця їхніх батьків.
Злидні породжують злидні. Духовні злидні. Там не вчать жити, а лише виживати. Не розвивають здібності, а пригнічують. І роблять це ті, з ким вчинили так само свого часу. Тому щоб вирватися з цього зачарованого кола, потрібні дуже потужні зусилля. Насамперед мати перед собою образ ідеальної освіти й крок за кроком втілювати його в життя. Скупий платить двічі, як то кажуть. Фінансування освіти за залишковим принципом – це постріл у майбутнє. Як не вб’є, то скалічить.
Спеціально для Еспресо.
Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар