Ситуація з Wildberries патова і вона виходить на рівень рішень Кремля.
Спочатку про сімейні суперечки і мільярдний бізнес.
Суперечка колишнього подружжя Бакальчуків навколо контролю над компанією Wildberries набуває форми розборок у ближньому оточенні Путіна. Коротко нагадаю, що Тетяна Бакальчук (у дівоцтві Кім), вирішивши розлучитися з чоловіком, пішла на реорганізацію свого бізнесу. Було проведено операцію зі злиття з компанією зовнішньої реклами RUSS (підконтрольною Сулейману Керімову). У результаті чого було створено нову юрособу «РВБ», директором якої став Роберт Мірзаян (директор RUSS). З огляду на масштаби і вплив бізнесу Wildberries, ініціатор злиття Сулейман Керімов отримував не тільки формальний дозвіл антимонопольних органів, а й схвалення Путіна. Що логічно, з огляду на російську політику «імпортозаміщення» і бажання створити «суверенний інтернет». У цій схемі Wildberries розглядали і розглядають як потенційного конкурента таким майданчикам, як Amazon, Alibaba. Класична ситуація в російському бізнесі, коли злиття і поглинання, здатні призвести до появи монополіста, особисто схвалюються на рівні президента.
Нові співвласники бізнесу — не чужі для Кремля. Це структури Сулеймана Керімова, який, крім видобувних активів, власне, рекламного бізнесу, є найбільшим приватним акціонером російського державного банку ВТБ.
Формально угода виглядає «чистою» — у Тетяни Бакальчук пакет акцій у розмірі 99%, її чоловік володіє лише 1%. Але, останній намагається претендувати на половину капіталу, з огляду на розпочатий шлюборозлучний процес.
До чого тут Кадиров?
Ось тут починається найцікавіше. Владислав Бакальчук родом із Люберець і розвивав свій бізнес у Москві, будучи співвласником одного з найбільших інтернет-провайдерів російської столиці. А ось його дружина — Тетяна Кім народилася в Грозному. І для Кадирова, який не тільки монополізував владу в Чечні, а й претендує на роль «арбітра» в бізнесі та інших суперечках, що зачіпають інтереси чеченців і вихідців із Чечні, втручання в її бізнес сприймається як цілком природний процес. Тим паче, що Тетяна як партнерів обрала «конкуруючий» бізнес-клан вихідців із Дагестану.
Тому візит Романа Бакальчука до Кадирова виглядає так само логічним і цілком природним. Як і комунікація суті питання «повернути жінку в сім’ю» і «не дати зруйнувати сімейну справу шляхом передачі її дагестанцям». Тут Кадиров зіграв на своїх підданих прекрасно. За словами мають послідувати справи, і ми знаємо про перестрілку біля офісу Wildberries. Нападники були співробітниками силових структур Кадирова, а в результаті перестрілки було вбито двох охоронців (виправлення: інгуші, найняті RUSSом — читай дагестанським кланом)
Варіанти вибору для Кремля
Уже на цьому етапі у Кремля виникла ситуація вибору. Скасувати угоду зі злиття Wildberries і RUSS до закінчення шлюборозлучного процесу Бакальчуків означало б «відкликати слово Путіна» про згоду на передачу контролю над компанією структурам Керімова. І паралельно підтвердити претензії Кадирова на роль «смотрящего» за всім Кавказом, на яку той заявив претензії після заворушень в аеропорту Махачкали. Поганий варіант, оскільки Керімов і його партнери є важливою групою з точки зору збереження керованості Дагестаном. І подвійно поганий, оскільки рішення про зміну функціоналу Кадирова і вихід останнього (точніше не тільки його, але, насамперед Золотова) на перші ролі в силовому блоці поки що не ухвалено. Тим паче, що наразі триває реорганізація «армійської» складової і відбуваються кадрові чистки у ФСБ. Рішення щодо Кадирова невдале навіть з точки зору часу — занадто багато впливу отримає.
Другий варіант — публічно підтримати Керімова, осадивши Кадирова. Але це означатиме публічне приниження керівника Чечні. Адже йдеться про публічне звернення Бакальчука до нього і бізнес дружини, яка народилася в Грозному. А Кадиров де-факто є «арбітром» у справах, пов’язаних із вихідцями з Чечні. Такий ляпас може похитнути негласні домовленості Путіна з кланом Кадирових, досягнуті під час другої чеченської війни.
Тому Путін утримався від прямого втручання на початковому етапі конфлікту. Тим паче, зараз його функціонал змінюється з «президента-арбітра» (першого серед рівних з погляду кремлівських кланів) на царя, до якого можуть лише звертатися по допомогу і захист, але не вимагати самостійного втручання.
Підвищення ставок для Кадирова.
Кадиров прекрасно розуміє описані вище розклади. Адже зараз йдеться не про бізнес Бакальчуків, а про його власне місце в оточенні Путіна. Перестановки в МО, переділ сфер впливу всередині ФСБ створюють унікальні можливості для різкого посилення власного впливу. Зокрема з реалізацією ідеї отримання неформального статусу «смотрящего за Кавказом». Для цього необхідно піднімати ставки і «дотискати» як опонентів, так і Путіна.
Альтернатива — здати назад для Кадирова вкрай небезпечна. Адже він у такий спосіб демонструє не тільки поразку в боротьбі з іншим кавказьким кланом, а й нездатність розв’язати справу, безпосередньо пов’язану з вихідцями з Чечні. Тобто це загроза для його становища всередині, як він вважає, «своєї» республіки.
Тому Кадиров заявляє про нібито підготовку замаху, пропонуючи Керімову і його партнерам «спростувати ці слова». В іншому разі нібито буде оголошено кровну помсту. Чи може Керімов скористатися пропозицією «спростувати чутки»? Однозначно ні, оскільки він тоді постане в ролі того, хто виправдовується, реагує на претензії «сильнішого» опонента. Що природно, призведе до зменшення авторитету і впливу в Дагестані (та й у Москві).
Ситуація патова і вона виходить на рівень рішень Кремля. Нагадаю написану вище тезу — Путін уже «цар». А царю пишуть чолобитні. Тобто ідеальним виходом для російського президента є ситуація, коли обидві сторони звернулися до нього по захист. У такому разі він може виступити таким собі арбітром у суперечці.
Є дві альтернативи такому сценарію:
1. До Путіна звертається лише одна зі сторін. У такому разі він змушений буде змусити висловитися іншу (наприклад, викликати до себе). Але варіанти компромісу при цьому обмежені — чолобитна ж одна і реагувати треба на неї. Простіше кажучи покарати «кривдника»
2. обидві сторони піднімають ставки, не звертаючись до Путіна. У такому разі доведеться вдаватися до тактики «покарання обох». У такому разі угода про злиття Wildberries і RUSS, найімовірніше, розвалюється. А замість Керімова в партнери Тетяні Бакальчук можуть запропонувати інших партнерів. З найімовірніших це структури Ощадбанку або VK (як такі, що контролюють інтернет) або Алішера Усманова, який раніше займався питаннями, пов’язаними з розвитком онлайн-майданчиків і онлайн-торгівлі. Але тут необхідне рішення Путіна.
Якщо ж рішення не буде, будуть наступні кроки сторін протистояння, на які Путіну реагувати доведеться.
Хто такий Ігар Тишкевич
Білоруський аналітик, публіцист, блогер, експерт програми «Міжнародна і внутрішня політика» Українського інституту майбутнього. Автор аналітичних публікацій про білоруську та українську політику й економіку. Дослідницькі інтереси: еволюція політичних систем і політичних інститутів у країнах, що переживають трансформацію; суспільні відносини, можливості корекції системи відносин і впливу на неї; зв’язок економічних відносин і міжнародної політики, взаємний вплив; регіональна політика — Східна Європа і Причорномор’я. Розробив низку навчальних програм і тренінгів із комунікацій, політичних кампаній, пише uifuture.org.
З червня 2024 року — головний експерт з питань вивчення Росії Українського інституту майбутнього.
Джерело