До парламентських виборів у Грузії залишилося менше трьох тижнів – вирішальне голосування відбудеться 26 жовтня.
І хоча в Євросоюзі уникають дій, які можна інтерпретувати як втручання в перебіг виборів, цього разу Брюссель заявив без двозначностей: від результатів цих виборів залежить європейське майбутнє Грузії.
А можливо, і її існування як незалежної держави, попереджає засновник Грузинсько-Українського центру Аміран Хевцуріані в статті Революція можлива: як Грузія готується до вирішальних виборів і вуличних протистоянь. Далі – стислий її виклад.
Що ближче дата парламентських виборів, то гострішим стає політичний конфлікт як усередині країни – між урядом і опозиційними об’єднаннями, так і за межами Грузії – між урядом і західними партнерами.
Склалася абсолютно неординарна для Грузії ситуація: вперше в сучасній історії опозиційні сили і стратегічні партнери в унісон звинувачують чинну владу в зміні зовнішньополітичного вектора країни і переслідуванні російських інтересів.
Як наслідок, уряд Грузії отримав повну міжнародну ізоляцію як від США, так і від Євросоюзу.
Ба більше, ця ізоляція вже вийшла за межі дипломатії і набула жорстких форм.
І хоча ключові санкції проти грузинської влади ще не запроваджені, однак підготовка до їхнього ухвалення вже триває.
Найімовірніше, побачивши масові порушення на виборах 26 жовтня, Вашингтон без особливих вагань піде на цей крок.
Після «ляпасів» від Заходу офіційний Тбілісі дещо пом’якшив тон, але потім знову пішов на ескалацію.
Уже 3 жовтня «Грузинська мрія» дала несподіваного «ляпаса» офіційному Вашингтону – саме так оцінюють це рішення аналітики та експерти.
Міністр внутрішніх справ Грузії долучив до підготовки виборів підсанкційних осіб. Більш того, він визнав, що підсанкційні особи продовжують отримувати зарплату через банківські перекази, що може стати причиною нового скандалу і нищівного удару по банківській системі Грузії.
Паралельно з важкими днями для владної команди зростає вплив президентки Саломе Зурабішвілі. Вона – бажана гостя у провідних європейських столицях.
Президентка створила платформу («Грузинську хартію»), навколо якої об’єднала усі чотири провідні опозиційні сили.
Хартія передбачає формування тимчасового технічного уряду після виборів. Функція такого уряду полягатиме у швидкому проведенні демократичних реформ, відновленні зіпсованих стосунків із партнерами і найголовніше – у поверненні країні підкріпленого конституцією зовнішнього курсу на євроатлантичну інтеграцію.
При цьому президентка вже заявила, що обрала кандидата на пост глави такого уряду і має намір терміново обговорити цю кандидатуру з основними опозиційними силами.
Така стратегія різко знижує ризики розколу опозиційних сил.
Незалежні соціологічні опитування пророкують нинішній опозиції стабільну більшість у новому парламенті.
Проблема в тому, що у вільні і демократичні вибори в країні вже ніхто не вірить.
Політична ситуація в Грузії досягає піка напруженості. В опозиції заявили, що готові захищати вибір громадян, однак чи вистачить у них сил протистояти апарату насильства від «Грузинської мрії»?
Докладніше – в матеріалі Амірана Хевцуріані Революція можлива: як Грузія готується до вирішальних виборів і вуличних протистоянь.