https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/0e64f1c6ddc9424ac0fc71e6c23c92a9.git
У фокусі міжнародних видань – як змінилася війна в Ізраїлі після річниці нападу ХАМАС, а також, чому українсько-польські відносини знову мають тріщину через історичну дискусію Зміст
Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 7 жовтня.
Річниця початку війни на Близькому Сході https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/907374e6e47a849bd7c9e6af7761aaf9
Фото: колаж Еспресо
Увага чи не всіх світових медіа сьогодні прикута до річниці терористичного нападу ХАМАСу на територію Ізраїлю. Саме 7 жовтня 2023 року палестинські бойовики прорвали кордон довкола Сектора Гази і завдали масових втрат ізраїльтянам. Це спровокувало початок чергової війни на Близькому Сході.
У The New York Times пишуть, що це найдовша війна між ізраїльтянами та арабами з моменту завершення конфлікту, який встановив кордони ізраїльської держави в 1949 році.
«Вона також, безперечно, найсмертоносніша. Понад 1500 ізраїльтян були вбиті, в основному під час атаки ХАМАС 7 жовтня, і приблизно 250 інших були викрадені. Понад 40 000 палестинців були вбиті під час контратаки Ізраїлю. Зараз розгортається ширша, багатофронтова війна між Ізраїлем і регіональними союзниками ХАМАС, але серцевиною конфлікту залишається первісна битва між ХАМАС та Ізраїлем і майже сізіфова проблема припинення цього», — відзначають у виданні.
Американські журналісти також пишуть, що цей конфлікт посилив тривалий соціальний розкол і спровокував запеклі дебати про те, чи віддавати пріоритет знищенню ХАМАСу, чи угоді про звільнення заручників. Війна в Газі також показала межі американського впливу, оскільки адміністрація Байдена не спромоглася або не бажала чинити тиск, необхідний для досягнення перемир’я. І на місцях це призвело до вимушеного переміщення мільйонів людей, переважно в Газі, але також і в Ізраїлі.
Згідно з більшістю військових показників, Ізраїль розгромив ХАМАС, убивши більшість його керівництва та багатьох бійців, захопивши або знищивши більшу частину його арсеналу та заблокувавши шляхи, якими він міг контрабандою доставляти нову зброю.
Проте війна триває з кількох причин, але головна ця: уряд Ізраїлю на чолі з прем’єр-міністром Біньяміном Нетаньяху встановив для себе майже недосяжний поріг для перемоги, тоді як концепція перемоги ХАМАСу зосереджена головним чином на виживанні, відзначають у The New Your Times.
«Ізраїль хоче знищити керівництво ХАМАС, а також звільнити близько 100 заручників, які все ще утримуються групою. Перша мета, по суті, перешкоджає другій: вцілілі командири ХАМАСу в Газі ховаються разом із заручниками, через що ізраїльським солдатам важко захопити або вбити їх, не завдаючи шкоди власним громадянам», — додають у виданні.
У Bloomberg пишуть, що Ізраїль втягнувся у багатофронтову війну без чіткого кінця, відправляючи війська назад у північну Газу та продовжуючи інтенсивні повітряні атаки та обмежені наземні маневри в Лівані. Також у той же час уряд прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху зважує, як відповісти Ірану, який минулого тижня запустив майже 200 балістичних ракет по єврейській державі. Сили безпеки в Ізраїлі та за кордоном також перебувають у стані підвищеної готовності до потенційних терористичних атак.
«Відродження наступу в Газі підкреслює здатність ХАМАС перегрупуватися, принаймні частково. Незважаючи на те, що Ізраїль значно порушив військову інфраструктуру угруповання протягом останнього року, він не досяг мети демонтувати свої керівні можливості. Ізраїлю також не вдалося повернути додому близько 100 заручників, захоплених ХАМАС 7 жовтня і досі утримуваних у Газі. Близько половини заручників вважаються живими», — кажуть у виданні.
Читайте також: Війна на трьох фронтах: чому Ізраїль одночасно воює з ХАМАСом, «Хезболлою» та Іраном. Пояснюємо
Майбутнє безпеки України під питанням напередодні виборів у США https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/3cc5daed700955e37dc14bac7305ab98
Фото: Getty Images
Щодо російсько-української війни, то у The Washington Post написали, що Україна залишилася в підвішеному стані безпеки, оскільки результати візиту президента Зеленського до США невідомі. Адже Україна досі покладається на Сполучені Штати як на свого головного союзника, однак українці не впевнені, як довго триватиме ця підтримка.
«Після того, як президент України Володимир Зеленський представив свій «план перемоги» щодо припинення війни з Росією високопосадовцям США, деталі стратегії та те, як вона була сприйнята, залишаються туманними, і Київ намагається отримати додаткову міжнародну підтримку, всього за місяць до виборів у США», — відзначають у виданні.
Адміністрація Зеленського поки що тримає в таємниці пункти плану перемоги, яким поділилися з президентом Джо Байденом та іншими високопосадовцями, але він, ймовірно, залежить або від прискореного членства в НАТО, або від обов’язкових гарантій безпеки від західних партнерів України.
У виданні додають, що ця поїздка, яку українські чиновники розглядали як ключову можливість для Зеленського надати Сполученим Штатам інформацію про те, як підтримувати Україну в майбутньому, не знайшла резонансу у Вашингтоні.
«Команда Зеленського намагалася переконати Байдена підтримати план перемоги як спосіб зміцнити спадщину Байдена до закінчення його терміну. Але навряд чи Білий дім зараз вживатиме будь-яких непопулярних дій, щоб не поставити під загрозу передвиборну кампанію Камали Харріс», — пишуть американські журналісти.
Наступного тижня Зеленський матиме ще один шанс представити план перемоги – на засіданні Контактної групи з питань оборони України в Рамштайні. Обговорення відвідає також Байден. Після того, як Зеленський не домігся скасування ракетних обмежень, Київ може отримати якусь іншу допомогу під час конференції в Німеччині, сказав The Washington Post на умовах анонімності західний дипломат.
Стратегія України на Донбасі – повільно відступати і воювати на виснаження https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/7b8663a564b48b3ebf2534548c3946ef
Фото: Getty Images
У The New York Times озвучили, якою є тепер військова стратегія України на Донбасі – повільно відступати та максимізувати втрати Росії. Вона полягає у поступовому залишенні територій після затяжних боїв, коли російські сили зазнають значних втрат. Українські командири намагаються зберегти людські ресурси та техніку, намагаючись завдати росіянам максимальних втрат, перш ніж залишати позиції.
Попри те, що Україна відступила з ключових міст, таких як Мар’їнка, Авдіївка та Вугледар, українці мають мету – виснажити російські війська. Ця стратегія полягає у «торгівлі землею за рахунок втрат агресора», адже українські ресурси, включаючи людські, значно обмеженіші в порівнянні з російськими. Попри посилення мобілізаційних зусиль і допомогу від Заходу, українська армія зазнає значного тиску на Донбасі. Останні бої в Курській області та на Донбасі показують, що, хоча Україна здатна протидіяти Росії, будь-який наступ ризикує розтягнути її обмежені ресурси ще більше.
«Для зовнішніх спостерігачів повільний, але впевнений відступ України з Донбасу, основного театру війни сьогодення, може здатися сигналом про початок фіналу, коли Москва впевнено бере перевагу на полі бою, використовуючи свою перевагу в живій силі, артилерії та техніці. Але українські командири та військові експерти заперечують це, кажучи, що в регіоні розгортається більш критична боротьба, яка виходить за рамки простих територіальних здобутків і втрат. Зараз це війна на виснаження, кажуть вони, коли кожна сторона намагається виснажити іншу, завдаючи максимальних втрат, сподіваючись зламати спроможність і волю ворога продовжувати війну», — підсумовують у виданні.
Привиди Другої світової знову сіють зерно розбрату між Україною та Польщею https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/cc7953666005cb02515c75e08b9cd6db
Фото: gettyimages
У Politico написали, що «криваве минуле Польщі та України затьмарює їхній антиросійський союз». У виданні відзначають, що Польща та Україна є близькими союзниками, коли справа доходить до перемоги над спільним ворогом Росією, але «їх власна заплямована кров’ю історія зараз напружує відносини між Києвом і Варшавою».
«Під час Другої світової війни партизанська група УПА вбила десятки тисяч поляків, намагаючись етнічно очистити землі, які до війни були частиною Польщі, а зараз знаходяться в Західній Україні. Тисячі українців загинули під час нападів у відповідь; деякі українські історики частково покладають провину за вбивства на довготривалі польські репресії українських національних прагнень перед війною», — скорочено описують історію у Politico.
Відповідальність за вбивства, відомі в Польщі як Волинська різанина, залишається болючою темою між Варшавою та Києвом, і в останні тижні піднялася на вершину політичного порядку денного в обох столицях. Польща навіть погрожує заблокувати майбутнє членство України в Європейському Союзі, поки Київ не візьме відповідальність за вбивства та не дозволить ексгумацію та перепоховання тисяч жертв.
Ця загроза посилюється тим, що наступного року Польща перейме головування в Раді ЄС.
У виданні відзначають, що все це спонукає Україну спробувати заспокоїти польський гнів. Зокрема, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга у соціальних мережах у середу, у ніч свого візиту до Варшави, написав, що Україна «готова говорити» про важку спадщину польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни.
Україна також каже, що обидві сторони мають пробачити та просити вибачення за те, що Київ називає «трагедією», а не різаниною, як наполягають у Польщі.
«У Польщі події на Волині є дуже незагоєною раною, яка відгукується на поколіннях поляків, які пережили масові вбивства та передали спогади своїм дітям і онукам. Проте в Україні пам’ять про боротьбу часів війни за створення незалежної держави – це героїзм, який надихає сучасне покоління, яке бореться з російськими загарбниками», — кажуть у Politico.
Залиште коментар