Війна росії проти України є конвенційним конфліктом. Але це також значною мірою і ядерна криза.
росія, агресор, володіє найбільшим у світі ядерним арсеналом, зокрема величезним запасом бойової ядерної зброї. З початку війни кремль значною мірою покладався на ядерні погрози і сигнали, щоб залякати Захід і перешкодити його військовій допомозі Україні, з певним, хоча й обмеженим, успіхом. Останнім прикладом ядерних сигналів росії є нещодавно оголошені путіним зміни до її ядерної доктрини, які розширюють допустимі сценарії застосування москвою ядерної зброї і додають двозначності та простору для інтерпретації російським керівництвом, щоб визначити, чи можуть такі сценарії відбутися і коли це станеться.
Хоча росія використовує ядерну риторику в політичних цілях, існує постійна небезпека того, що вона може вдатися до фактичного застосування ядерної зброї в Україні.
З перших днів вторгнення була і залишається поширена думка, що найбільш вірогідним сценарієм обмеженого застосування росією ядерної зброї є відвернення неминучої військової поразки або, можливо, вихід із болючого глухого кута в Україні. Ядерна «жахалка» жовтня 2022 року, схоже, підтверджує припущення, що росія може застосувати ядерну зброю, якщо буде відступати.
Тоді, коли Україна досягала швидких успіхів у звільненні Харківської та Херсонської областей, російське військово-політичне керівництво нібито розглядало можливість застосування ядерної зброї, щоб перешкодити українському просуванню. Публічно росія сфабрикувала фальшиве звинувачення в тому, що Україна планувала використати «брудну бомбу», що, як багато хто побоювався, створювало привід для російського ядерного удару. Розвідувальне співтовариство США оцінило ризик застосування росією ядерної зброї восени 2022 року в 50 відсотків, що, можливо, є історичним максимумом.
Але чи не випустила міжнародна спільнота з уваги інший сценарій – ситуацію, в якій застосування росією ядерної зброї може бути не лише можливим, але й навіть більш вірогідним? Що, якщо росія вдасться до ядерної зброї не тоді, коли програє, а тоді, коли виграватиме війну?
Ядерний розрахунок, тоді та зараз. Багато чого досі невідомо про російські роздуми два роки тому, і про те, що зрештою відвернуло росію від застосування ядерної зброї тоді. Ймовірно, це була певна комбінація погроз США щодо наслідків, які можуть змінити правила гри для росії, включаючи удари звичайними озброєннями по російських військових об’єктах на окупованій українській території, втручання Китаю, яке могло супроводжуватися обіцянкою збільшити звичайну військову допомогу, і сумнівна військова корисність застосування ядерної зброї на полі бою. Ядерне застосування, яке росія розглядала восени 2022 року, було б далеко за межами російської ядерної доктрини, як до, так і після оголошених змін. Ця реальність вказує на обмежену стриманість, яку декларативна доктрина, ймовірно, накладає на міркування про те, чи застосовувати ядерну зброю у війні.
Побоювання ядерної ескалації залишаються реальними, і західні партнери України продовжують ретельно розглядати динаміку ескалації, коли вони вирішують, які системи озброєнь надати Києву та як санкціонувати їхнє кінцеве використання. Прикладом цього є нинішня стриманість щодо надання Україні можливості завдати удару по території росії зброєю, переданою Заходом. Основне робоче припущення полягає в тому, що Україна не може бути надто сміливою у своєму спротиві, щоб не спровокувати ядерний гнів росії.
Але якими є ядерні ризики протилежного сценарію: коли звичайні бойові дії в Україні рішуче змістяться на користь росії?
Врахуйте, що єдиний випадок застосування ядерної зброї у збройному конфлікті до цього часу був здійснений ядерною державою, яка перебувала на шляху до перемоги. Сполучені Штати вирішили скинути дві атомні бомби на Хіросіму і Нагасакі в серпні 1945 року, коли Японія була майже розгромлена звичайними засобами, але вперто відмовлялася припинити опір і прийняти американські умови капітуляції. Хоча причини та обґрунтування рішення США застосувати ядерну зброю в Японії досі є предметом дискусій серед істориків, можна з упевненістю сказати, що бомбардування досягли щонайменше трьох цілей. Вони швидше завершили війну з Японією, можливо, врятувавши Сполучені Штати від необхідності дорогого вторгнення на острови. Вони дозволили США нав’язати умови закінчення війни і післявоєнного врегулювання – тобто беззастережну капітуляцію та американську військову окупацію Японії. І, нарешті, вони справили сильне враження на Радянський Союз.
Хоча історичні прецеденти не слід застосовувати некритично, незалежно від часу і контексту, вони можуть бути використані для розуміння. Набір стимулів для росії застосувати ядерну зброю, коли вона збирається перемогти в Україні, не буде відрізнятися від тих, що спонукали США прийняти рішення у 1945 році. Можливо, згадка путіним прецедентів Хіросіми і Нагасакі у своїй промові у вересні 2022 року була не просто грою.
росія-переможець дійсно може більше виграти і менше втратити від ядерного удару, ніж росія, що відступає.
Можливий ядерний сценарій, якщо росія перемагає. Уявіть, що росія прорвала українську лінію оборони і неухильно наступає на вперті, але відчайдушні осередки українського опору – сценарій, який сьогодні виглядає набагато більш вірогідним, ніж раптове виведення російських військ з України. В умовах, коли перемога вже на носі, але ще не в руках, для росії було б дуже спокусливо запустити ядерну ракету по другорядному українському місту і вимагати від України негайної і беззастережної капітуляції, інакше наступним буде інше велике місто.
Продовження опору з боку Києва раптово стало б нерозумним, якщо не самогубством. За такого сценарію кремль міг би завершити війну швидше, з меншими втратами і на вигідних для себе умовах. Він міг би нав’язати Україні беззастережну капітуляцію, окупацію та інші каральні умови, на які вважав би себе вправі претендувати після тривалої і дорогої війни. Перспектива панування над тліючими радіоактивними руїнами навряд чи стане перешкодою для росії. Безглузде руйнування Маріуполя, Бахмута, Авдіївки, Мар’їнки та інших українських міст російською артилерією і бомбами перед тим, як росія окупувала їх, нагадує те, що можна було б досягти за допомогою однієї нестратегічної ядерної ракети, мінус ефективність і радіоактивність. Зрештою, Хіросіма і Нагасакі були відбудовані всього за кілька років і сьогодні цілком придатні для життя.
росія, ймовірно, все одно понесе міжнародні політичні витрати за порушення вісімдесятирічного табу на використання ядерної зброї, але ці витрати можуть бути краще пом’якшені росією-переможницею, ніж росією, що програла. Сполучені Штати і союзники по НАТО можуть не виконати свою погрозу щодо значних військових втрат у відповідь на російський ядерний удар, якщо Україна виглядатиме програшною країною. Опір з боку Китаю матиме менше значення для росії, яка виграла війну в Європі. Нарешті, застосування росією ядерної зброї неодмінно справить враження на столиці країн Альянсу і дозволить росії сформувати більш широке післявоєнне врегулювання в Європі на свою користь.
Поки існує ядерна зброя, її застосування залишається можливим. Під час кризи і конфлікту її застосування стає більш імовірним. Активне використання кремлем ядерної риторики для політичного примусу з лютого 2022 року не повинно затьмарювати цілком реальну небезпеку того, що росія може вдатися до фактичного ядерного удару по Україні на полі бою. Оскільки західні столиці балансують між підтримкою України і побоюваннями ядерної ескалації, вони повинні пам’ятати, що якщо дозволити москві досягти значної військової переваги в Україні, це може створити більший ризик застосування ядерної зброї, ніж відступ росії.
Джерело: Bulletin of the Atomic Scientists