https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/45cd422ce7c49c6854fbf46869549df2.git
Як зберегти зв’язок українських дітей за кордоном з батьківщиною? Чи достатньо робить наша влада для розв’язання цієї проблеми? І які наслідки матиме ігнорування цього питання для демографічної ситуації в Україні? Зміст
В країнах Євросоюзу зараз проживає майже мільйон українських дітей. Але лише 400 тисяч з них охоплені нашою онлайн-школою. Це означає, що понад півмільйона дітей фактично відірвані від української освіти. Ця ситуація — пряма загроза нашому майбутньому.
Проблема полягає не лише в кількості. Якість онлайн-освіти, яку отримують ці діти, також викликає серйозні питання. Програми, які зараз використовуються, були створені ще під час пандемії ковіду, а деяким з них взагалі по 20 років. Вони абсолютно не враховують специфіку навчання дітей-біженців.
Наше Міністерство освіти за три роки війни так і не запропонувало комплексного плану збереження зв’язку школярів з батьківщиною. Замість того, щоб створити спеціалізовану онлайн-платформу для дітей за кордоном, вони продовжують використовувати застарілі методи. Більше того, в проєкті бюджету на 2025 рік ми бачимо скорочення фінансування освіти. Це не просто недалекоглядно — це небезпечно для майбутнього країни.
Досвід батьків показує ще одну проблему — перекладання відповідальності за освіту на батьків. Але, щоб вижити в чужій країні, батьки часто працюють на кількох роботах і не можуть замінити професійних педагогів. Нам потрібна системна державна підтримка, а не поодинокі ініціативи.
Звичайно, є і позитивні приклади, як-от ініціатива «Незламна Україна» з відкриття вечірніх шкіл в Польщі. Але чому цим займаються громадські організації, а не держава? Чому наша влада не створить мережу таких шкіл у місцях компактного проживання українців в ЄС? Організація якісного онлайн-навчання залежить від ентузіазму окремих вчителів, а не від системної політики Міністерства освіти.
Ми стоїмо перед реальною загрозою втрати цілого покоління українців. Діти, які не отримують якісної української освіти, втрачають зв’язок з батьківщиною. Вони інтегруються в суспільства інших країн, і ймовірність їхнього повернення в Україну стрімко знижується. Це не просто освітня проблема — це демографічна катастрофа, що насувається.
Люди не бачать перспектив вороття, бо влада не створює для цього умов. Обіцянки створити Міністерство повернення залишаються лише обіцянками — в проєкті бюджету на це немає фінансування.
Що ми можемо зробити? Необхідно терміново ухвалити проєкт Закону про основи демографічної політики, який я з колегами зареєстрував влітку. Цей закон передбачає комплексний підхід до розв’язання демографічних проблем, включаючи питання освіти та повернення українців з-за кордону.
Ми не можемо дозволити собі втратити ціле покоління українців. Час діяти зараз. Разом ми можемо змусити владу звернути увагу на майбутнє наших дітей.
Джерело
Залиште коментар