Ви могли цього не помітити, але березень 2023-го став щасливим днем для всіх “традиційних” фанатів Бундесліги. У лізі стало на один “пластиковий”, “штучний” та інші неприємні синоніми клуб менше – Дітмар Гопп відмовився від виключення у правилі «50% +1» і передав контрольний пакет акцій назад до Гоффенгайма. Той самий Гоффенгайм, який він витягнув із рівня, який і сільським назвати – означає зробити комплімент, до Ліги чемпіонів.
Як німецький Гейтс свою мрію здійснив
Гопп – один із тих людей, яких у Німеччині вивчатимуть на уроках історії (якщо ще не). Все ж таки розуміють, що Білл Гейтс і Марк Цукерберг вже заслужили увічнення в підручниках навіть на світовому рівні? Так ось, Гопп створив явище, яке саме в Німеччині значно не менше умовного Microsoft. Ще 1972-го він став одним із засновників SAP – компанії, назва якої розшифровується як “Systems, Applications and Products in Data Processing”.
Історію успіху від гаража батьків до власних хмарочосів опустимо – головне, що варто знати: за десятиліття роботи Гоппу з товаришами вдалося зробити SAP надважливим гравцем на ринку комплексних систем програмного забезпечення для корпорацій. За даними минулого року, ця компанія має більше 100 тисяч співробітників, загальний капітал більше 40 мільярдів – і, як наслідок, капітал Гоппа оцінюється приблизно у вісім з них.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/431/6e50d97e0d6b0f1c978158b8fe3c8a57.jpg
А народився Гопп у Гоффенгаймі – місці, яке зазвичай називають селом, але, чесно кажучи, багато українських сіл виглядають порівняно з ним мегаполісами. Навіть зараз, коли там відкрився офіс клубу, у цьому населеному пункті дві вулиці. Стадіон, якщо що, розташований уже у містечку поблизу: Динамо сьогодні зіграє у Зінсхаймі.
Але Гоппу захотілося витягти через терни до зірок клуб не з Берліна і навіть не з Вальдорфа, де на його честь вже названо вулицю, а саме з рідного села. Спонсувати клуб він почав ще 1989-го року – і спочатку допомога обмежувалася придбанням атрибутики. “Сільські” неспішно піднімалися нижчими лігами, могли 3-4 сезони грати в одному й тому самому дивізіоні.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/431/2fb8d6fb535b60f5524ded54e52fe237.png
Історичну роль для клубу зіграв Ральф Рангнік. Ставши тренером команди ще в регіональлізі (заради справедливості, у Німеччині тоді просто нормального третього дивізіону не було: регіональні турніри розпочиналися відразу після Другої Бундесліги), він створив команду-машину. Перший рік його роботи – Гоффе виходить до другого дивізіону; другий рік – виходить до еліти; третій – у еліті бореться за чемпіонство!
То був фантастичний сезон Бундесліги. Сезон, коли очки втрачали та набирали все, за салатницю боролося з десяток команд, і коли “сільські” видали серію із восьми перемог у дев’яти матчах, вони логічно стали лідерами та претендентами на титул. Той Гоффенгайм неймовірно багато забивав, проти зв’язки Ібішевич – Ба суперники просто не знали, що робити. Пам’ятаю, тоді було незрозуміло чого чекати від клубу: а раптом Гопп подивився на Абрамовича і вирішив створити свій світовий гранд? Баварії треба починати боятися?
На жаль, у середині сезону Ібішевич порвав “хрести”, і замість казки Гоффенгайма ми дізналися зв’язку Вольфсбурга. Незабаром і Ба поїхав до Англії, і взагалі всі невдовзі зрозуміли, що амбіції Гоппа все ж таки обмежуються участю, а не перемогою в Бундеслізі. Гоффенгайм і без Рангника вміє знаходити таланти, згодом він навчився їх і ростити – але Фірміно після прекрасної гри за “сільських” летить в Ліверпуль, а Зюле – Баварію. Тому, власне, через роки Гопп і може собі дозволити на старості років (84 роки все-таки людині) відмовитись від виняткових повноважень: клуб уже чудово забезпечує себе сам.
Жива мiшень для фанатів
А всі ці роки Гоффенгайм піддавався цькуванню за “штучність” – за те, що 100, 50 і 30 років тому грав за любителів і став одним із еліти лише завдяки вливанням однієї людини. Фанати різних команд вивішували на адресу Гоппа банери з образами, серед яких “сукин син” було ще не найжорсткішим: серед творчості, наприклад, було його обличчя, яке дивляться крізь оптичний приціл.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/431/fef2441a1408b3530997a90b1d8ef588.jpg
Наскільки це зачіпало самого Гоппа? Складне питання. Синові нациста (а Еміль Гопп був офіцером, який, наприклад, громив синагоги Кришталевої ночі) якісь плакати на трибунах мають здаватися дрібницею. Він зустрічав і підтримку: якщо фанати Баварії його ображали, то гравці та керівництво підтримували. У 2020-му був випадок, коли під час матчу Гоффенгайма та Баварії команди на знак протесту проти образливих банерів пішли з поля, умовляти ультрас прийшли такі люди, як Кан, Саліхаміджич та Румменігге , а потім команди повернулися і спеціально 15 хвилин пасували одна одній – на знак протесту проти протесту!
Цікаво, як інші команди будуть ставитись до Гоффенгайма тепер. Клуб зараз, як і всі (крім Баєра, РБ та Вольфсбурга), керується вболівальниками – але, звичайно ж, інфраструктуру в сотні мільйонів отримав завдяки одній людині, та й вплив Гоппа на всі процеси у клубі просто грандіозний. Від себе скажу, що з України про такі речі – серйозний осуд приватних інвесторів, які за свої гроші розвивають футбол – говорити дуже складно. У нас простіше сказати, хто не є Колосом чи Рухом, Інгульцем чи Поліссям – причому, зрозуміло, питань про походження капіталів часто набагато більше.
Тренер – фанат атаки
Гопп підкуповував ще й тим, що не боявся ставити ризиковані варіанти тренерів. Колись, як із Рангнiком і Нагельсманном, виходило чудово; колись, як із Гісдолем та Станіславськi – не дуже; але факт у тому, що навіть ветерана Губа Стевенса бігбос призначав, маючи в дублі суперперспективного Нагельсмана. Саме таким – черговим рок-н-рольщиком, який має голосно заявити про себе – був Пеллегріно Матараццо (четверта буква “А”, остання “О”).
Як і Нагельсманн, Матараццо багато працював у молодіжних командах Гоффенгайма. Він йшов у Штутгарт і повернув його з Другої Бундесліги в еліту – але, за всієї поваги, зараз уже можна з упевненістю говорити, що зі швабами він працював слабо. Себастьян Генесс з, можливо, і чемпіонство минулого сезону б взяв, якби не неймовірний Байєр — а Матараццо навіть в еліту повернувся з другого місця, а там займав 15-те.
Матараццо – тренер дуже сміливий. Він віддає перевагу схемі з трьома захисниками, прагне, щоб команда якнайшвидше доставляла м’яч в атаку – і, головне, вважає за краще атакувати великими силами. Минулого сезону був типовий гоффенгаймівський рок-н-рол: лише три команди пропустили більше, ніж “сільські”, але вони пробилися до Ліги Європи. Але цього сезону у команди все дуже погано: навіть аматорський Вюрцбургер Кікерс у Кубку команда пройшла лише по пенальті, а у чемпіонаті йде третьою з кінця.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/431/8d864f87b81cab22c6ec4d92ef9993d1.jpg
Рок-н-рол стає надто рок-н- рольним: в останньому матчі “сільські” вели проти Вердера 3:0, але програли 3:4. Це можна назвати класикою Бундесліги – ті ж команди за не таку довгу історію зустрічей грали 4:5, 5:3 та 4:4 – але для команди, яка програла, це, звичайно, великий удар. Є чутки, що американець (а Матараццо, хоч і працює все життя в Німеччині, американці) сподівався очолити збірну США – і вибір на користь Почеттіно його сильно підкосив.
Але тренер на поле не виходить. Що у Гоффенгайма із гравцями?
Воротар республіки
Насамперед, Гоффенгайм – зважаючи на все, команда основного воротаря збірної Німеччини. Саме “судячи з усього”, оскільки ще недавно про Баумана жартували як про символ марності або, як мінімум, епізодичності в житті футбольної команди. Два майстри гри на останньому рубежі, дві людини з самої вершини топу “Кращі воротарі світу”, рубалися за одне місце у воротах бундестім – а Олівер Бауманy їздив на домашній Євро як турист.
Але за останні пару місяців Ноєр травмувався, тер Штеген отримав травму – і хлопець із нулем матчів за збірну, за логікою, може отримати підвищення до основного кіпера . Напевно, більшість у Німеччинi сподівається, що до цього не дійде: все-таки Бауманн воротар дуже куражний, який і тягне багато, і може помилитися на новому місці.
Своєрідний блат у Олівера є, і полягає він у персонi Нагельсманна: все-таки воротар у Гоффенгаймі грає вже 11-й сезон, і перші роки Юліана як головного тренера минули, коли з іншого боку поля був Бауманн. Ймовірно, тому Юліан узяв третім воротарем на домашній Євро людину, яка, повторюся, до 34 років за бундестим навіть не дебютувала. Але це збірна, а у Гоффенгаймі Бауманн беззаперечна легенда, рекордсмен за кількістю матчів та капітан. Що, втім, не скасовує факту, що він може помилитися, а новий сезон почав відверто слабко: 16 пропущених у шести іграх.
Оборона: коли і Кабак зійде за лідера
З такою обороною, втім, і Ноєр навряд чи пропустив би значно менше. “Сільські” грають біля своїх воріт просто жахливо погано, їм закидають все і багато. Це досить типово для Гоффенгайма, ця команда і в найкращі часи давала собі багато забивати. Чого далеко ходити: минулого сезону різниця м’ячів команди становила 66-66. Зважаючи на те, що у Бундеслізі 34 матчі, можна сказати, що середнім (!) результатом матчів команди були 2:2.
Ну, а 9:15 після п’яти турів означають у середньому 2:3. Кабак, той самий Кабак, який на півроку був орендований Ліверпулем і з яким Ліверпуль постійно програвав, у такій обороні зміг стати оплотом. Минулого сезону Озан грав у основі, і з ним команда змогла зачепити сьоме місце – зараз він травмований, і оборона перетворилася на решето, навіть із перманентними порятунок капітана.
Кадержабек і Акпогума, чех і нігерієць, змогли, звичайно, чудово побудувати кар’єру в Бундеслізі: мало в якому клубі вони могли б постійно грати в основі, але в Гоффенгаймі вони, можна сказати, сенатори. Великі надії на вундеркінда Дрекслера (третя буква “Е”!”), який почав грати в основі через лічені дні після 19-річчя – але Тіму, звичайно, потрібен час (і, можливо, навіть зміна клубу), щоб вирости у топа. А так, загалом, Матараццо не справляється, і якщо він найближчим часом нічого не вирішить, то може втратити своє місце.
Атака: “кат” збірної України, бомбардири з нижчих ліг
Вистачить про сумне – чим ближче до атаки, тим розкішніше виглядає Гоффенгайм. Флоріан Грiлліч (дві “л” та остання “ч”) – хоч і оборонний, але винятково важливий для атаки гравець. Цей опорник чудово видряпує м’яч, при цьому класно забезпечує їм партнерів. На Євро-2020 великим ударом для збірної України став вихід Грiлліча в основі: матч проти північномакедонців він подивився з найкращих місць, проти нідерландців вийшов на заміну, а ось проти наших розвантажив Лаймера із Забітцером – і дав виграти центр поля загалом без шансів.
У середній лінії “сільських” таким Лаймером стає Антон Штах, але, загалом, при Матараццо команда прагне просувати м’яч швидко, не затримуючи його в центрі поля. А от у фінальній третині команди розкішний вибір опцій.
В атаці Гоффенгайма головна фігура, звичайно, Андрій Крамарич, але зараз найкращий бомбардир в історії клубу (більше того: наступний гол дозволить хорвату перевершувати другого бомбардира в історії Гоффенгайма вдвічі!) травмований. Травмований і Робін цього Бетмена: Ілас Бебу, форвард, який провів у Зінсгаймі п’ять попередніх сезонів і оформлював у них 6-9 голів, цього сезону ще не дебютував. Ну і Максимілліан Баєр, який у минулому сезоні став найкращим бомбардиром, пішов на підвищення – до дортмундської Борусії.
Але Матараццо не працював би у вищій лізі, якби й атаку не вмів ставити. Баєр поїхав з Гоффенгайма, зате в Гоффенгайм приїхав гравець з Баєра. Адам Гложек зовсім загубився на тлі інопланетного Боніфейсу та виконавця кращої ролі другого плану Шика – пішов на рівень нижче і вже встиг відзначитися голом. Травми лідерів дали розкритися Маріусу Бюттеру – людині, яка у 31 рік дебютувала в єврокубках, а до 25 грав у регіоналізі. Та навіть якщо останні роки взяти: у сезоні-21/22 він грав із Шальке у Другій Бундеслізі, а у сезоні-22/23 вилітав із Першої. Але потім його взяли “сільські”, сезон він провів у статусі запасного – а цього сезону відзначився вже трьома голами.
Найважливішим трансфером Гоффенгайма став фланговий Александр Прасс, якого підписали із чемпіонського Штурму. Просто найважливіший гравець атаки без Крамарича – Мергім Бериша, який удостоївся викликів до збірної Німеччини. А ще підписали в Герті Табаковича, який минулого сезону забив 22 голи – нехай і в другому дивізіоні, але це і за його мірками багато… Загалом, в атаці у “сільських” все дуже і дуже добре: не просто так вели проти Вердера 3:0 на 12-й хвилині.
Але зрештою програли 3:4. В обороні у “сільських” коїться справжній треш (не про колишнього захисника збірної Німеччини мова), проти Вердера Грiлліч грав центрального захисника – і це дає шанс будь-кому. Для Динамо критично важливо цими шансами скористатися.