В Україні прямо зараз триває демографічна катастрофа. Про це відомо напевно всім, адже про неї пишуть іноземні медіа, європейські аналітичні центри та фінансові інституції типу Світового банку. Нажаль, влада роками закриває очі на цю катастрофу, сподіваючись що вона зникне сама собою.
Оскільки роки йдуть, а проблема лише поглиблюється, Кабмін нарешті вирішив прийняти демографічну стратегію до 2040 року.
В принципі, урядова стратегія вмістила практично все, що дискутувалось впродовж останнього часу. Від повернення представників української діаспори до залучення мігрантів, від зниження відтоку молоді з країни до підвищення рівня народжуваності, підтримки сім’ї тощо.
Головне, чого не вистачає – зазначення хто буде займатись її виконанням? Адже те саме повернення українців до України можна робити шляхом стимулів, а можна організовуючи примусові екстрадиції. Від вибору інструментарію залежить практично все. А також від того, чи будуть у виконавця стратерії належні повноваження щоб втілювати її в життя, і контролювати реалізацію іншими міністерствами? Чи будуть на це виділятись бюджетні гроші і як вони розподілятимуться? Питань багато, але відповідей немає.
Всі ми звикли, що українська влада вже непогано навчилась готувати стратегії і презентації. Графіки в паверпоінті та кольорові брошури з блок-схемами вже зараз виглядають яскраво і по-європейські. Але нажаль часто далі презентацій справа не йде.
Декілька місяців тому я з колегами подав проект закону про засади демографічної політики. Саме там визначені і цілі, і шляхи їх досягнення. Ключове місце в цьому має займати міністерство демографії та діаспори, яке не лише затверджуватиме і регулярно переглядатиме стратегію демографії, але й контролюватиме за її виконанням. Та координуватиме діяльність інших міністерств, щоб їхні рішення не спотворювали і не перешкоджали реалізації стратегічних завдань держави у сфері демографії.
І ми маємо це зробити і зараз, адже збереження демографії, є одним з найважливіших викликів сучасної України.
Сподіваюсь, що прийняттям стратегії влада не зупиниться на досягнутому, і закликаю підтримати мій законопроект та винести його нарешті на розгляд Верховної Ради.