Вибухи, що відбуваються після смерті зірок, уже давно цікавлять науку, проте їх складно вивчати через віддаленість найближчої зірки до нас. Недавнє дослідження зовсім припустило, що ми й могли стати результатом подібного стародавнього вибуху.
Далеко за межами Землі смерть зірок викликає пульсацію в космосі, але її наслідки можуть простягатися набагато далі, ніж ми собі уявляємо, торкаючись навіть нашої віддаленої планети. Мільйони років тому залишки цього космічного катаклізму тихо досягли її, залишивши сліди в глибинах океанів. Деякі дослідники тепер вважають, що вони могли зіграти найважливішу роль в еволюційній історії Землі, пише Knowridge.
У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Коли масивні зірки вибухають у вигляді наднових, вони не просто виділяють величезну кількість енергії — вони буквально створюють і розсіюють важкі елементи, такі як залізо. Свідчення цього процесу можна знайти на Землі у вигляді 60Fe, ізотопу заліза, виявленого у відкладеннях на морському дні. Ці відкладення, вік одного з яких становить близько двох-трьох мільйонів років, а іншого — п’ять-шість мільйонів років, належать до періоду вибухів наднових.
У новому дослідженні, проведеному під керівництвом Кейтлін Ноджірі з Каліфорнійського університету в Санта-Крузі та опублікованому в журналі The Astrophysical Journal Letters, вчені намагалися з’ясувати, як радіація від прилеглих наднових могла вплинути на життя на Землі. У дослідженні під назвою «Життя в бульбашці: як довколишні наднові залишили ефемерні сліди в спектрі космічних променів і незгладимі відбитки на житті» було проаналізовано енергію, отриману Землею від цих вибухів.
Автори припускають, що випромінювання могло бути досить сильним, щоб викликати генетичні мутації, які вплинули на еволюцію видів. Дослідження пов’язує більш молоде родовище 60Fe з вибухом наднової поблизу Землі, в той час як більш старе родовище відповідає входженню Землі в область космосу, відому як Місцева бульбашка. Ця бульбашка шириною близько 1 000 світлових років була утворена щонайменше 15 надновими за останні 15 мільйонів років. Земля увійшла в цю бульбашку приблизно п’ять-шість мільйонів років тому, що, ймовірно, пояснює більш давнє родовище 60Fe.
Місцева бульбашка не статична, і її формування, викликане вибухом наднової, могло призвести до періодичних доз радіації. Хоча космічна радіація від цих подій не була достатньо сильною, щоб викликати масові вимирання, її могло бути достатньо, щоб викликати ушкодження ДНК, включно з двонитковими розривами. Такі пошкодження можуть призвести до мутацій, що потенційно прискорює диверсифікацію видів. Наприклад, є свідчення того, що швидкість диверсифікації вірусів в африканському озері Танганьїка різко зросла два-три мільйони років тому, можливо, під впливом випромінювання однієї з таких наднових.
Хоча точні біологічні ефекти такого випромінювання до кінця не вивчені, дослідження підкреслює необхідність подальшого вивчення того, як космічні події, подібні до наднових, могли вплинути на еволюційні зміни. Без цих зоряних вибухів життя на Землі, та й уся його еволюційна траєкторія, могло б піти зовсім іншим шляхом.
Раніше Фокус писав про те, наскільки гаряче Сонце насправді. Сонце є досить динамічним об’єктом, але є деякі змінні, які, на погляд вчених, можуть бути досить статичними, даючи нам можливість сильніше заглибитися в пізнання нашої зірки.
Також Фокус писав про те, скільки астронавтів загинуло в космосі протягом більш ніж 50 років польотів. Для космічних мандрівників смертельними виявилися 5 місій.