23 вересня на фронті загинув один із найкращих пластунів-розвідників у ССО, його поховають сьогодні у Кам’янці-Подільському
Андрій захищав рідну землю у війні з Росією майже 10 років, від початку російського вторгнення у 2014 році.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/e2189342126fe4dc0a0a9cb6ca03b973.jpg
«До Пласту вступив 15-літнім юнаком в рідному Кам’янці-Подільскому. Вихованець гуртка «Вовки» підготовчого куреня ім. Устима Кармелюка. Пластову присягу склав 1 травня 1999 року. Юнаком здобув ступінь пластуна-розвідувача і опісля в Збройних силах розвивався саме як розвідник, зокрема у ворожому запіллі», — написав про нього історик, військовий, пластун Юрій Юзич.
Він зазначає, що Андрій із дитинства виділявся лідерськими здібностями.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/7e50b7ded81924d018765c891e1e7310.jpg
«На обидвох таборах, які пройшов ще юнаком («Пластовий вітер» у 1999 і 2000 роках) був одразу в проводі. Згодом навчався на філософському факультеті Львівського нацуніверситету ім. Івана Франка. Студентом підтримував рідний осередок — був заступником керівника в Пласті у Кам’янці-Подільському. Пройшов вишкіл виховників юнацтва. Став пластовим виховником у 21 курені ім. Григорія Сковороди в Пласті Львова. Старшим пластуном вступив до куреня «Вовча Ліга» ім. Дмитра Донцова», — розповідає Юзич.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/6cd19fda462e5a480f9c202df74a38fe.jpg
До війни Андрій готувався з юнацтва.
«Весною 2001 року вже був інструктором Подільського мілітарного вишколу. Підстаршина 7-го «Легіону» в 2001 році, де я був комендантом табору. Це був перший табір, який офіційно отримав статус «військового пластування» як окремої спеціалізації», — пригадує Юзич.
У 2014-2015 роках Андрій воював у складі добровольчого батальйону «Гарпун», який спеціалізувався на контрдиверсійних та розвідувальних операціях. Опісля служив ще кілька років за контрактом — у 2017-2020 роках.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/160c175d3168bbac2512c4118db306af.jpg
Згодом працював в компанії «Українська Броня», робив все можливе, щоб наростити нашу спроможність у майбутній великій війні проти московських окупантів. Був засновником та ідейним натхненником пластового бренду одностроїв «Залізний Вовк».
З перших днів повномасштабного вторгнення 2022 року Андрій знову став до лав Сил оборони України. На війну повернувся з-за кордону.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/93dd51943571ad5bc90df2c00ca670da.jpg
Служив оператором у 8-му полку спеціального призначення ССО ім. Князя Ізяслава Мстиславича. Був двічі поранений.
Загинув на фронті 23 вересня 2024 року.
На сторінці Андрія у Фейсбуці після повідомлення про його загибель друзі діляться спогадами та викладають спільні фото, намагаючись втамувати біль втрати.
«Че Гевара в Пласті. У підрозділі був і Горохом, і Дідом, і Мольфаром… Коли пару днів не виходив на зв’язок, я через покійного Романа Головатюка взнав, що ти «на роботі» і твій позивний «Мольфар»… Ти радів за мої вчинки, давав слушні поради і підтримку. Ти завжди щось відсилав: підсумки, форму тощо… Ти кращий із кращих. Ти той Вовк, якими мають бути всі вовки. Ти той, на кого треба рівнятися, і тепер буду намагатися рівнятися. Дякую за твій Чин. Спи спокійно! І Тебе не вистарчатиме!» — поділився побратим Володимир Курило.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/2febd2db82edbf59281a07760112487c.jpg
«Еххх, Горох… Ти завжди більше робив, ніж говорив, був надійним і цікавим. В кемпі «Білий Слон» в Дземброні багато стежок з каменю викладено твоїми руками. Вони залишаться доброю і надійною згадкою про тебе. Ще помандруємо…» — написав Володимир Горон.
«Як ми прийдемо, то ти будеш чекати нас біля брами Царства Небесного. Я дуже сподіваюсь, що там є гори. І сніг там із пуху крил шостокрилих, щоб ти не поморозив собі пальці, як тоді під Сивулею. Будемо сидіти біля ватри і говорити про військовий шмот і туристичну спорягу, про середньовічну геральдику і поезію. А я так і не прочитав Забужко «Notre Dame d’Ukraine», яку ти дуже радив. Обіцяю, що нарешті візьмуся, то якраз обговоримо.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/787242d5fe475800fc0a68a2a63ee184.jpg
Так багато ще є про що з тобою поговорити. Але Че! Ти ж козак-невмирака! Якого хріна лисого ти покинув нас ото вже?!?!? Ну, добре… Лети. Дякую за все», — написав пластун, військовий Ростислав Антимис.
«Че… Боже, я не можу більше знести цих втрат. Коло звужується, і щодня війна забирає людей, яких знаєш все життя, які робили твій світ світом… Бляха, Че… Тихо спи, без тривог, друже», — написала пластунка, волонтерка Устя Стефанчук.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/f704a2b86122c68ec3184251266af183.jpg
Андрію Горохолінському було 42 роки.
У нього залишилися дружина та син.
Поховають Воїна сьогодні, 25 вересня, у рідному Кам’янці-Подільському, з військовими та пластовими почестями.
Фото: Фейсбук-сторінка Andrij Volodymyrovych, Пласт — український скаутинг, Фейсбук-сторінка Юрій Юзич, Андрія Горохолінського