НАТО планує координувати транспортування великої кількості поранених військовослужбовців подалі від лінії фронту в разі війни з росією, можливо, за допомогою госпітальних потягів, оскільки повітряна евакуація може бути недоступна.
Про це повідомляє Reuters.
Майбутній сценарій медичної евакуації відрізнятиметься від досвіду союзників в Афганістані й Іраку, заявив голова командування логістики НАТО генерал-лейтенант Александр Солфранк.
У конфлікті з рф західні військові, швидше за все, зіштовхнуться зі значно ширшою зоною бойових дій, більшою кількістю поранених і принаймні тимчасовою відсутністю переваги в повітрі поблизу лінії фронту, додав німецький генерал.
«Виклик буде полягати в тому, щоб швидко забезпечити високоякісну допомогу, в найгіршому випадку, великій кількості поранених», — сказав він, не уточнивши, на яку кількість поранених очікує Альянс.
Солфранк очолює Об’єднане командування НАТО з підтримки й забезпечення, завданням якого є координація швидкого пересування військових, а також логістична підготовка, наприклад, зберігання боєприпасів на східному фланзі НАТО.
У разі війни з росією поранених солдатів не просто доведеться транспортувати на більшу відстань, ніж в інших війнах останніх років, сказав генерал. російська протиповітряна оборона й літаки загрожуватимуть рейсам медичної евакуації так, як це не могли зробити повстанці в Афганістані чи Іраку, що, ймовірно, створить потребу в евакуаційних потягах, які можуть перевозити більше поранених за один раз, ніж літаки.
«Перевага в повітрі має бути досягнута першочергово. Для цього потрібен час, щоб досягти успіху по всій довжині й глибині лінії фронту. З міркувань планування необхідно розглянути всі варіанти транспортування великої кількості поранених до медичних установ, включаючи потяги, але потенційно також і автобуси», — сказав Солфранк.
Ще однією перешкодою, яку необхідно подолати, за його словами, є відмінності у медичному законодавстві між країнами. “Військово-медичний Шенген”, подібний до політичної Шенгенської зони, яка дозволяє вільне пересування в межах більшої частини Європейського Союзу, міг би стати рішенням цієї проблеми.