Путіну потрібні люди
Нагадаю, що таке вже відбувалося 2022 року, коли чисельність військового персоналу збільшили на 137 тисяч. У 2023 році збільшили на 170 тисяч. І, нарешті, нещодавній указ додав ще 180 тисяч людей у формі. При цьому, чисельність цивільного персоналу залишається незмінною. Вже цей факт говорить не про «розвиток збройних сил» та їх трансформацію, а про банальне нарощування людського ресурсу для використання на фронті.
В українських ЗМІ частина оглядачів уже встигла заявити, що цей процес є ледь не свідченням нашої перемоги. Мовляв, Владіміру Путіну потрібні люди, а він не може їх знайти. На жаль, така логіка, м’яко кажучи, кульгає.
Попередні етапи збільшення чисельності ЗС Росії завершилися укомплектуванням штату – людей набрали і, на жаль, набирають. Попри великі втрати і те, що соціологія демонструє, що населення дійшло до розуміння справжніх масштабів втрат їхньої армії.
Але Путіну потрібні люди. Точніше людський ресурс для того, щоб продовжити спроби досягнення «масштабної перемоги» та входження до переговорів про призупинення війни на позиції сильного. Крім того, потрібна демонстрація реакції на захоплення Україною частини Курської області. У перші дні операції путінське оточення було розгубленим. Зараз, стягнувши резерви і намагаючись контратакувати, так само не може заявити про перелом – атаки йдуть, але успіхи дуже обмежені.
Відповідно, тема збільшення чисельності армії є більш ніж актуальною для Кремля. Але слово «мобілізація» дуже лякає «звичайного росіянина». Лякатиме і далі, особливо на тлі полонених строковиків з Курської області. Ситуація (крім строковиків) не нова.
Я вже розповідав, завдяки кому Путін закриває потреби в людському ресурсі. Тут є кілька ресурсів – мігранти, ув’язнені під слідством, жителі депресивних регіонів, найманці з-за кордону.
Цей механізм дозволяв покривати втрати і навіть накопичувати особовий склад для наступальних дій. Але він має і свої мінуси, зокрема, так звані «підйомні». Люди, які підписали контракти зі ЗС Росії, у низці регіонів отримують «підйомні» (разові виплати від суб’єкта федерації до 2,1 мільйона російських рублів). Це значні гроші, особливо для малозабезпечених громадян. Практика продовжується і такі персони повинні бути додані до штату ЗС Росії. Отже, чисельність армії необхідно збільшувати. Що й сталося.
Чи можна ставити крапку? Ні.
Нові «ряжені» у Росії
Прихована російська мобілізація має свою специфіку – вона дозволяє компенсувати втрати і навіть накопичувати людський ресурс. Але поступово. Тобто, якщо тобі необхідно за 3 місяці набрати, умовно, 200 тисяч людей, то звичними методами такого не досягнеш. Точніше можеш спробувати, але суттєво збільшивши «підйомні». Путіну та його оточенню цього робити не хочеться, попри фінансові ресурси.
Звичайна мобілізація надзвичайно сильно лякає пересічного росіянина, але його лякає і відсутність реакції Кремля на події у Курській області. Демонстрація втрати статусу «великої держави» чи демонстрація слабкості – це удари по основах світосприйняття населення Росії.
Тобто Кремль повинен піти на демонстрацію деяких мобілізаційних заходів, але зробити це непомітно для звичайного жителя Росії.
На цьому повертаємось до теми указу Путіна. Чисельність армії зростає, але різкого збільшення числа найнятих не варто очікувати. Покривати цю різницю можна завдяки:
переведенню строковиків на контракт (що вже відбувається досить активно); мобілізаційним заходам на окупованих територіях України.
Останнє є абсолютно непомітним для «звичайного жителя Росії», адже в його сприйнятті є «Росія» і є «нові території», які «не зовсім Росія». Скільки людей там відправлять на забій – йому байдуже. Формально Кремль встиг оголосити ці території своїми. Отже, можна масово забирати українців і відправляти їх на фронт, воювати проти України. Щоб потім на зовнішніх майданчиках згадати старе пропагандистське кліше про «громадянську війну на українських теренах».
Залишається друга частина – це демонстрація деяких мобілізаційних заходів для середньостатистичного росіянина. Щоб на фронт не потрапити, але форму одягнути. Тут приходить ще одна новина. Даю цитату: «Уряд Росії підтримав законопроєкт про право глав регіонів створювати збройні загони для охорони порядку та допомоги силовикам у період воєнного стану».
Простіше кажучи в суб’єктах федерації, на додаток до територіальної оборони, створюються державні унітарні підприємства. У них рекрутуються громадяни, які перебувають у «мобілізаційному резерві ЗС Росії», тобто ті, хто міг би потрапити під мобілізацію. Але насправді вони залишаються вдома і кілька днів на тиждень виконують функції сприяння силовим структурам.
Для населення це демонстрація деяких дій, поява нових «ряжених» у формі. Для губернаторів – можливість зберегти трудовий потенціал регіону. А для Кремля, коли мобілізацію таки оголосять (а це цілком можливо), – готовий і відібраний контингент для відправлення на фронт.
Але поки що у пріоритеті Росії, повторю, відправити українців з окупованих територій на фронт, а жителів «Росії в межах 1991 року» потримати вдома.