Польща більше не підтримує Україну безумовно, як це було на початку повномасштабного вторгнення РФ. Тепер у відповідь на допомогу Києву у Варшаві очікують певних поступок.
Такі висновки можна зробити з нещодавньої заяви глави МЗС Польщі Радослава Сікорського. Зазначимо, що у щирій підтримці України цим політиком сумнівів немає.
Однак тепер він робить заяви про те, що підтримка України більше не є безумовною. «Ми підтримуємо Україну, але, звичайно, у нас також є свої вимоги, як це буває між сусідами», – заявив він.
Ця заява – відповідь на питання про конфлікт між Сікорським та президентом України Володимиром Зеленським, який стався 13 вересня під час візиту польського міністра до Києва.
Про цей конфлікт повідомили польські ЗМІ, зокрема колумніст і журналіст польського Onet Вітольд Юраш: «За свідченнями учасників розмови, які вдалося отримати Onet, атмосфера в якийсь момент була настільки поганою, що можна було навіть говорити про скандал». При цьому польські урядовці покладають провину за цей конфлікт на українського президента.
Конфлікт, що стався 13 вересня, підтверджують і джерела «ЄвроПравди», проте вони покладають провину на Сікорського.
«Президент Зеленський обговорював підготовку до зими і ту допомогу, яку нам можуть надати наші союзники. Спочатку він обговорив це питання з головою МЗС Литви Габріелюсом Ландсбергісом (зустріч відбувалася в рамках заходу Люблінського трикутника за участю голів МЗС і Польщі і Литви. – Ред.), і все було нормально, проте коли дійшло до Сікорського, той відразу заявив, що польська допомога більше не буде надаватися просто так», – розповідає український урядовець, який брав участь у цій зустрічі.
«Сікорський свідомо декілька разів провокував нас на конфлікт. Зокрема, він заявив, що Україні не варто розраховувати на швидкий вступ до ЄС, і що це питання щонайменше десяти років», – розповідає інший співрозмовник «ЄвроПравди» – високопоставлений урядовець.
Співрозмовник в уряді України вважає, що різка зміна риторики польського міністра має насамперед політичний характер і пов’язана з амбіціями Сікорського стати кандидатом у президенти на виборах 2025 року.
«У нас є впевненість, що це є самодіяльністю міністра, а не позицією, узгодженою з головою уряду Польщі Дональдом Туском», – переконаний він.
Така версія виглядає в цілому позитивно для України, але чи відповідає вона дійсності?
Дійсно, в Польщі вже стартувала підготовка до президентських виборів, і головне питання полягає в тому, хто стане кандидатом від партії Туска «Громадянська платформа».
Наразі фаворитом вважається мер Варшави Рафал Тшасковський. Проте є підстави вважати, що Радослав Сікорський спробує поборотися за цю номінацію.
Про це, зокрема, свідчать його заяви, що у нинішній складний час, коли в Україні йде війна, Польща потребуватиме сильного та вольового президента – як вважається, голова МЗС натякає аж ніяк не на Тшасковського.
Проте справедливо й інше – заяви міністра на важливу тему, що явно суперечать позиції уряду, є дуже нехарактерним для польської політики. І такими діями Сікорський швидше обнулив би свої шанси стати кандидатом у президенти, аніж посилив би їх.
Тож варто визнати неприємне:
більш жорсткий діалог з Києвом є новим курсом уряду Польщі.
І Радослав Сікорський просто виявився на вістрі цього курсу.
На користь цієї версії свідчить й інший інсайд видання Onet – за їхніми даними, у Польщі розраховують використати піврічне головування в Раді ЄС, яке розпочнеться у січні 2025 року, для тиску на Київ.
«Сікорський переконував Зеленського врегулювати історичні питання з Польщею зараз, оскільки він заплатить за них меншу ціну, ніж під час переговорів про вступ. Це не дійшло до Зеленського», – цитує видання анонімного польського дипломата.
Зокрема, у Варшаві хочуть використати для тиску прагнення Києва відкрити якомога більше переговорних глав відразу, щоб прискорити переговори. «Києву потрібна прихильність Варшави до вступу. І саме тут є простір для розмови. Ми допоможемо їм, якщо вони допоможуть нам», – коментують ці плани в МЗС Польщі.
В принципі, таку корекцію курсу Варшави складно назвати неочікуваною.
Ще минулого року заяви про «невдячність» Києва гучно лунали від ультраправої партії «Конфедерація». Проте після парламентських виборів такі висловлювання взяла на озброєння і колишня партія влади «Право і справедливість». А вже цього року подібні тези почали лунати й від політиків чинної влади.
Немає сумніві, що Дональд Туск щиро підтримує Україну. Та стиль його влади часто називають «диктатурою соцопитувань» – він готовий взяти на озброєння популярні тези, навіть якщо вони не повністю відповідають постулатам його партії.
Схоже, теза про те, що Польща має отримувати від України більше в обмін на свою підтримку, стала настільки популярною, що була взята в роботу і партією прем’єра Туска.
Таку стратегію колишній голова МЗС Польщі Яцек Чапутович нещодавно назвав «політикою гієни», проте такі погляди серед наших сусідів зараз явно в меншості.
При цьому наразі в польському уряді стверджують, що єдина сфера, де вони очікують поступок від України, є скасування мораторію на пошукові роботи та ексгумації жертв Волинської трагедії.
Втім, у цьому випадку Варшава явно стукає у відчинені двері – питання скасування мораторію вже давно вирішено, і Київ без вагань готовий його скасувати, як тільки свої зобов’язання виконає польська сторона.
Тож очевидно, що парад вимог до України лише починається «волинським питанням», а не завершується ним.
Щонайменше Києву варто бути до цього готовим і не плекати ілюзій, що така риторика є політикою окремого міністра і не має підтримки у коаліції.
А ще, варто пам’ятати, що «політика гієни» може тривати довго, якщо тиск приносить свої результати. І навпаки, якщо тиск приносить лише проблеми, від нього відмовляються.
Публікації в рубриці «Експертна думка» не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів