Є такий парадокс ностальгії: навіть найгірші, найбідніші та найубогіші часи ми можемо згадувати з теплом на серці, якщо на той період припадало наше дитинство чи рання юність. Звісно, з роками втрачається і гострота сприйняття – пам’ять влаштована так, що вона рідко акцентує увагу на негативних аспектах.
Говорячи про дитинство, варто насамперед усвідомлювати, що це пора, коли ми здебільшого не ухвалюємо самостійних рішень і не думаємо про життєві проблеми. Однак дитинство в СРСР запам’яталося не лише радістю та безтурботністю. Блогер Максим Мирович навів п’ять причин, чому дитинство в СРСР було убогим.
Тоталітарна школа
Радянська школа мало у кого асоціювалася з безтурботністю. Здебільшого навчальні заклади нагадували закриті установи казарменного типу, де дитина не мала жодних прав – одні обов’язки. Виділятися було не прийнято. Навіть тих, хто писав лівою рукою, муштрою переучували. З ранніх років дитину привчали, що вона має жити в радянській системі і бути частиною колективу: спершу жовтеням, потім піонером і комсомольцем. Жодних альтернатив не було – а тих, хто хотів бути «поза системою», цькували.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/e38969dae5476305b39ad603a36eb7c0.png
Школа була уособленням радянської пропаганди. Дітям розповідали про мертвого діда в Мавзолеї, показували подвиги піонерів-героїв і боротьбу з фашистами. Радянські вчителі – окрема категорія. Здебільшого це були так звані пристосуванці, що не мали власної думки, боялися перевірок і начальства і заганяли дітей у комплекси.
Тісні квартири
Радянські діти здебільшого жили у бідних і тісних безкоштовних квартирах. Про окрему кімнату часто можна було тільки мріяти. На площі 55-60 метрів вміщався крихітний передпокій два на два метри, невелика спаленька і ще дві суміжні кімнати площею 17 метрів. У цій квартирці могли жити не лише батьки, а й дідусі-бабусі дитини. Всі кімнати квартири були заставлені ліжками, а письмовий стіл часто доводилося ділити з братами чи сестрами.
Небезпечні ігри
Радянське дитинство проходило на вулиці в рухливих іграх – і багато хто, дивлячись на те, як сучасні діти сидять у гаджетах, згадує той час з ностальгією. Однак чомусь замовчують, що найчастіше вуличні ігри були дуже небезпечними.
Чи не кожна радянська дитина знала, що можна зробити з селітри та фольги і для чого використовуються порожні гільзи та сірникова сірка. Офіцерські лінійки та тенісні кульки йшли на приготування «димовух», зі скручених ниткою дерев’яних лінійок робилися бумеранги, з оцинкованої жерсті ножицями по металу вирізалися зірочки для метання, з голок з паперовим оперенням виготовлялися дротики. Це вже не кажучи про рогатки, самостріли, різноманітні ножички для оборони від місцевих хуліганів. А шукати радянських дітей треба було десь на гаражах, дахах та закинутих будівлях.
Телевізійні розваги
Радянське телебачення – теж сумнівна розвага. Зазвичай це були моралізаторські фільми або низькосортні мультики, нашпиговані пропагандою. Було ще кілька дитячих телепередач, побудованих за тим же принципом, що й інше радянське телебачення – по суті, це були ті самі «Міжнародна панорама» і Служу Радянському Союзу», тільки адаптовані для дітей.
Примуси і заборони
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/61cb0a976e756474318524f4c61eac18.jpg
Радянське дитинство було сповнене примусів і заборон. Діти мали дуже багато обмежень і часто чули «не можна!». Це починалося ще з дитячого садка і закінчувалося комсомольськими зібраннями. Дітей виховували примусом і страхом, а не емпатією та любов’ю.
Раніше OBOZ.UA розповідав, якими були зарплати в СРСР і чому люди ставали жебраками.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.