Зараз дочитую книгу «Нові правила війни» Шона Макфейта. Для розуміння автор книги це колишній військовий, з досвідом роботи в приватній військовій компанії, а зараз викладає стратегію в Джорджтауні (один з найелітніших вишів для підготовки держслужбовців) Зміст
І читаючи його логічні, але досить суперечливі тези, можна зрозуміти мляві зусилля наших союзників в нарощуванні виробництва зброї.
У чому різниця між глобальною державою та регіональною Україною? У тому, що США бачить величезну купу різних конфліктів, кожен з яких відрізняється один від одного. Геноцид в Руанді. Громадянська війна в Сирії. Поява недержавних войовничих утворень як Хезболла та ІДІЛ. Багаторічна війна Ізраїлю з арабами. Наркокартелі в Мексиці. А ще є купа країн, такі як Іран, Північна Корея, Китай.
Для прикладу, автор дивується, чого війну наркокартелів в Мексиці в США розглядають як зіткнення банд. Хоча, на його думку, це новий формат сучасної війни, яка за кількістю жертв переважає останні війни США в Іраку чи Афганістані.
І кожна з цих війн, вимагає своїх унікальних методів. А ці методи своєю чергою вимагають фінансування та певної концентрації зусиль.
От, наприклад, в цій книзі автор стверджує, що традиційна війна відійшла в минуле. А замість неї у світі почали домінувати нетрадиційні війни, які великі країни вести не вміють. І щоб довести свій погляд, він почав наводити приклад, як попри технологічну перевагу та перевагу в кількості зброї, США програли війни у Вʼєтнамі, Іраку та Афганістані.
Читайте також: Що таке війна на виснаження
Тому, на його думку, США треба вкладати гроші не в авіаносці та F-35, а в більш гнучкі та ефективні засоби. Такі як інформаційна боротьба та пропаганда. Чи більш активне залучення найманців.
Водночас кожна з цих сторін, що зіткнулась з таким унікальним конфліктом, на своєму низовому рівні вважає цю війну найпріоритетнішою. От, наприклад, коли Захід почав активно підтримувати Україну, то багато країн третього світу були розчаровані. Чому їх конфлікти ігнорують, а до війни в Україні така висока глобальна увага.
І з одного боку, приємно, що війну в Україні не ігнорують, як в інших країнах. Але з іншого, — сам факт наявності інших конфліктів не дає Заходу зосередитись на нашій проблемі.
Для чого Заходу випускати снаряди, якщо традиційна війна пішла в минуле?
Тому що останні 30 років, США жили в парадигмі світової супердержави, в якої не залишилось світових конкурентів. І за цей тепличний період, в США виросло ціле покоління нових експертів та політиків, які навіть не припускають думки щодо повернення традиційної війни. Що їх країні доведеться воювати не з технологічно слабким супротивником, а противником, який буде мати таку саму економічну міць.
До речі, колись в таку пастку попала Британська імперія. Бо через десятиріччя досвіду з племенами Африки та слабкими країнами Азії, вони виявились неготовими до великої континентальної війни з Німеччиною.
Джерело
Про автора: Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра Поля
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар