https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/ef3328f350d33a32f3a3b2260c7c9072.git
Я не дуже вірю в існування мудрих людей. Але я вірю в мудрість як стан. В мудрість як озеро Зміст
У нас у всіх є шанс занурюватися в мудрість. Занурюватися в любов. У сміливість. У справедливість.
Ми можемо бути боягузами, але доля дасть нам шанс зануритися в сміливість. Ми можемо бути дурнями, але доля дасть нам шанс зануритися у мудрість.
Платон мав рацію: ейдоси існують, незалежно від нас. Любов існувала до нас, існуватиме після. Звісно, вона існує в нас і крізь нас, і в цьому велике диво. Але штука не в тому, щоб любов увійшла в тебе. Штука в тому, щоб ти увійшов у неї.
Читайте також: Життя з собою — це постійний пошук «суспільної угоди»
Так само і з правдою. Питання не в тому, чи говоримо ми правду. Питання в тому, чи правда говорить нами. Чи правда вимовляє нас.
Темні часи занурюють нас у темряву. Вони доводять нам, що темрява існує. Що ми можемо захлинутися в ній. Але так само, виходить, існує і світло. І ми пірнаємо в нього теж. Бо навчилися пірнати. Бо навчилися бачити велике.
Ми занурюємось у смуток — але й у співчуття. Ми занурюємось у біль — але й у любов. Все навколо сильніше за нас. І все ж — все, що у світі найсильніше, проходить крізь нас теж.
Треба лише знайти те саме озеро. Треба знайти, куди пірнати.
Джерело
Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар