https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/e35fd90826fa20efe440e302623d0039.git
Після чергової фокус-групи колекціоную хибні та контроверсійні уявлення наших громадян Зміст
1. Чим більше успіхів російських військ безпосередньо на полі бою та лінії фронту — тим менша інтенсивність ракетно-дронових ударів по цивільних. Так спрацьовує конформістська установка, що виникає внаслідок терористичної стратегії РФ. Повна нісенітниця, що свідчить про рабські нашарування та самонавіюваність.
2. Чим активніші та успішніші ЗСУ проти ворога у повітрі, на морі та суходолі на його території — тим агресивніше Путін реагує у питанні винищення цивільних та невійськової інфраструктури України. Можна подумати, Росія ракетами чи шахедами не вбивала б мирне населення, не атакуй ми Кримський міст, Кремль чи Курщину?
Читайте також: Патріотизм майбутнього в Європі
У планах Путіна випалювання національної ідентичності до основи та коренів, наш спротив та оборонна операція перешкоджає цьому наміру.
3. Треба спробувати через перемовини добитись припинення бойових дій — далі життя набуде рис «до 2022 року», можна спланувати особисті справи або «чкурнути» з України. Як до 2022, вже ніколи не буде, бо той час сплинув. На Заході вже зараз обдумують стратегію недопущення нової хвилі української міграції.
Тоді буде вже по-дорослому. Адже поки йде війна — працює феномен відкладення, «треба потерпіти, перечекати, напружитись». Коли настане проміжний мир на час — реальність воєнного жаху набуде масштабування, а пружина очікування так вистрелить — що навіженим рикошетом вдарить по політичних елітах.
Єдине, що здатне загоїти колективну рану — перемога або, за певних обставин, її PR-симуляція з елементами хоча б часткової сатисфакції.
Джерело
Про автора. Олег Постернак, політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар