СРСР – країна політичного терору. Окрім традиційних методів – фізичного знищення, позбавлення волі, заслання – практикувалася і так звана географічна ізоляція. Громадян, визнаних владою «соціально ненадійними», висилали з домівок та забороняли жити у певних місцевостях, умовно названих «режимними».
«Режимним» був в тому числі й Київ і 50 км зона навколо міста. Видання «Радіо Свобода» розповіло, хто такі «мінусники» та чому в СРСР запровадили цю форму покарання.
Хто такі «мінусники»
Більшовицький режим вдавався до цільової «санації»» певних територій. Саме поняття «мінусник» виникло у середовищі репресованих та використовувалося у побутовому спілкуванні. Нині цей термін можна побачити в художній літературі, мемуарах чи публіцистиці.
«Мінусники» – це люди, яких змушували виїхати з певної території. Вони підписували документ про заборону мешкати в певних місцевостях.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/152d84f949cab5f3883a0318d9e85da9.png
Таке покарання часто мали «політично неблагонадійні особи», а в виникло воно в ході здійснення розкуркулення, запровадження паспортної системи, «очищення прикордонної смуги» тощо.
Вже з 1917 року більшовики видали декрет про революційні трибунали з новим видом покарання – вигнання зі столиць тих, хто виступав проти нового режиму.
У 1922-1924 роках вийшла низка директив, якими вперше визначили «географічний мінус» – Москва, Ленінград, Київ, Харків, Одеса, Ростов-на-Дону), у народі названий «мінус 6».
У 1930-1940 межі режимних територій значно розширилися.
Хто був «мінусником»
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/e7ad04218c6c9dc330268a7d8fed81cc.png
«Мінусниками» одразу ставали:
представники буржуазії, інтелігенція, підприємці, церковні діячі тощо;
особи, покарані так званим географічним мінусом (існували спеціальні комісії з вислання, наприклад, при НКВС/ДПУ);
українські селяни, вигнані в процесі колективізації;
«ненадійні» громадяни, вигнані з територій, де вводилася паспортна система;
представники окремих «підозрілих» національностей з прикордонних територій;
дружини, діти, рідні «ворогів народу»;
жителі заходу України, яким забороняли повертатися додому після звільнення зі спецпоселень ГУЛАГу;
політв’язні ГУЛАГу;
радянські військовополонені.
Режимні території
Радянська влада встановила перелік місцевостей, де «мінусникам» заборонялося проживати.
У травні 1953 року офіційно існувало вже 340 режимних міст і місцевостей. Режимною була 50-кілометрова зона навколо найбільших міст: Києва, Харкова, Одеси, Дніпра тощо. Інколи могла встановлюватися і 100-км зона.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/3ca6cfc434e1835abf3388c8782031c2.png
Раніше OBOZ.UA розповідав, як діяла розрахункова система ГУЛАГу та за що можна було отримати ці квитанції.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.