Джо Байден знявся з президентських перегонів, підтримавши віцепрезидентку Камалу Гарріс собі на заміну. Не можна сказати, що це стало несподіванкою. Після перших провальних для чинного президента дебатів із Дональдом Трампом 28 червня на CNN, та невдалої пресконференції на ювілейному Вашингтонському саміті НАТО, на Байдена почали тиснути зі всіх боків: від конгресменів і сенаторів-демократів, до донорів і впливових осіб, на кшталт відомого актора Джорджа Клуні, публічно закликаючи знатися з перегонів.
Це рішення далося Байдену нелегко. Протягом місяця після сумнозвісних дебатів із Трампом він заявляв, що «вже не молодий», але «знає, як виконувати цю роботу (президента — ред.)», і що перебуває «в кращій фізичній формі, ніж Трамп». Проте після замаху на Трампа, який перевернув кампанію з ніг на голову, демократи опинилися між двох вогнів: йти на вибори з Байденом, і з високою вірогідністю програти; чи замінити кандидата й спробувати поборотися за крісло в Білому домі.
Як бачимо, й сам Байден обрав другий варіант. Проте, очевидно, поставив умову: «Я йду, але ви (демократи) маєте підтримати Камалу Гарріс». На перший погляд її номінація не така вже й погана. Гарріс може стати першою темношкірою жінкою на чолі Демократичної партії. Проте, не всі підтримують її кандидатуру. Наприклад колишній президент Барак Обама, який доклав чимало зусиль, щоб Байден таки зійшов з перегонів, закликав обрати «видатного кандидата» на зʼїзді партії у серпні.
Тож, відмова Байдена від участі у виборах — безумовний плюс для демократів. Це поставило штаб Трампа у незручне становище. З іншого боку, не всі в Демократичній партії підтримують кандидатуру Гарріс, тому боротьба тільки починається. Про те, чого очікувати далі, та як турбулентність у США вплине на міжнародну ситуацію, враховуючи Україну, читайте в матеріалі ТСН.ua.
«Чорні лебеді»: вплив замаху
Як колись казав Вінстон Черчилль: «Американці завжди ухвалюють правильне рішення, після того, як перепробують всі інші». Багато хто зараз критикує Джо Байдена за доволі пізній вихід із кампанії. Проте, судячи з його публічних коментарів і численних витоків у ЗМІ, він особисто не розумів, у чому проблема, хоч у публічному просторі постійно лунало, що головний суперник Байдена — не Трамп, а його вік. Байден, якому 81 рік, не набагато старший за Трампа, якому 78.
Але постійні обмовки Байдена під час публічних виступів (відповідні відео в соцмережах ставали вірусними) і бажання демократичного виборця бачити на виборах когось молодшого та енергійнішого, помножені на наслідки невдалого замаху на Трампа, зробили свою справу. Тиск на Байдена та найближче оточення його радників був величезним. Знятися з виборів його публічно закликали не лише законодавці в Конгресі, а й донори. А без грошей виборчу кампанію особливо не продовжиш.
«Для мене було найбільшою честю мого життя бути вашим президентом. І хоча я мав намір балотуватися на другий термін, я вважаю, що в інтересах партії і країни буде краще, якщо я відійду й зосереджуся виключно на виконанні обов’язків президента до кінця могу терміну», – зазначив Джо Байден у листі від свого імені в неділю, 21 липня.
Після замаху на Трампа й цементування підтримки навколо його кандидатури в лавах республіканців, демократам треба було терміново змінювати стратегію. Адже на одних лише закликах до єднання вкрай поляризованого американського суспільства далеко не заїдеш. До того ж, новий більш молодший за Байдена і власне самого Трампа кандидат у президенти від демократів одразу ж вибиває з рук республіканців «козир» про вік опонента, обмовки й фізичний стан. Тепер демократи зможуть використати все це власне проти самого Трампа.
Проте, не можна сказати, що штаб Трампа не був до цього готовий. З одного боку, вони взяли на озброєння стратегію «незаконного» рішення Байдена зійти з перегонів, що, за словами спікера Палати представників Майка Джонсона, може призвести до «юридичних наслідків» у деяких штатах. Тобто, оскарження цього рішення Байдена в судах, разом із фактом по збору коштів Демократичною партією саме на кампанію Байдена (на кінець червня на рухунку було $96 млн), а не іншого кандидата. З іншого боку, республіканці вже почали закликати Байдена, зокрема про це заявив як сам Трамп, так і його кандидат у віцепрезиденти Джей Ді Венс, піти з посади президента достроково.
Це ще не кінець: хаос набирає обертів
Складно передбачити, чи здатні республіканці реально розкрутити одну з цих двох історій, навіть з огляду на прихильність до них Верховного суду. Проте, проблем для демократів наразі вистачає й без роботи штабу Трампа проти них. Соцмережами шириться багато чуток, які підживлюються республіканцями, що Демократична партія й Камала Гарріс зокрема могли приховати від виборців важливу інформацію про справжній фізичний стан Байдена. Тому висунення іншого кандидата без відкритих праймеріз, до чого наприклад закликає Барак Обама, може породити ще більше запитань.
«Байден ще не був офіційним кандидатом від партії, тому не може прийняти одноосібне рішення (про висунення Камали Гарріс замість себе — ред.). Коли американці голосують на праймеріз, вони не голосують безпосередньо за кандидата, а розпочинають процес, який скеровує делегатів на національний з’їзд партії (який відбудеться 19-22 серпня в Чикаго — ред.). Саме ці делегати офіційно обирають кандидата — а з’їзд демократів ще не відбувся», — зазначає Politico.
Багато відомих демократів вже підтримали кандидатуру Камали Гарріс, зокрема колишній президент Білл Клінтон і його дружина Гілларі, яка у 2016 році програла Трампу. На відміну від лідера демократичної більшості в Сенаті Чака Шумера та меншості в Палаті представників Хакіма Джефріса, на додачу до колишньої спікерки нижньої палати Ненсі Пелосі, яка теж закликала Байдена зійти з перегонів і не підтримує кандидатуру Гарріс.
«Байден здобув підтримку майже всіх делегатів, які пообіцяли голосувати за президента. Це означає, що хоча делегати й можуть голосувати як завгодно, кандидатуру наступника обиратимуть здебільшого прихильники Байдена. Але це не означає, що кандидат, якого не підтримує Байден, не може спробувати отримати номінацію», — пише CNN, додаючи, що це ще не робить Камалу Гарріс автоматично кандидаткою в президенти від демократів. До того ж, за опитуваннями, вона має значний антирейтинг.
У Білому домі запевнили, що Джо Байден не планує достроково складати президентські повноваження, до чого спекулятивно закликають республіканці. Тому він залишатиметься президентом до 20 січня 2025 року, поки переможець на виборах 5 листопада 2024 року не складе присягу. «Історичне рішення робить Байдена першим чинним президентом, який скасував свою кампанію з переобрання за понад півстоліття, коли Ліндон Джонсон (36-й президент США — ред.) у березні 1968 року оголосив, що не прийме висунення від Демократичної партії на тлі несхвалення його дій у війні у В’єтнамі», — пише журнал Time.
Західні лідери миттєво відреагували на рішення президента Байдена зійти з перегонів, висловлюючи повагу й дякуючи за його досягнення на посаді для США, Європи та світу загалом. Дійсно, Джо Байдена можна критикувати за доволі запізніле рішення зняти свою кандидатуру. Проте це рішення заслуговує на повагу й дає Демократичній партії шанс вибороти перемогу у Дональда Трампа. Адже його шанси на друге «пришестя» до Білого дому після замаху обʼєктивно зросли. Разом із тим, до дня виборів ще більше 100 днів, і статися може, як зазначають американські оглядачі, все, що завгодно — «чорних лебедів» ніхто не відміняв.
Володимир Зеленський у дописі в соцмережі Х також подякував Джо Байдену за непохитну підтримку боротьби України за свободу, яка, разом із потужною двопартійною підтримкою в США була й залишається критично важливою. «Ми поважаємо його важке, але сильне рішення. Ми завжди будемо вдячні за лідерство президента Байдена. Він підтримав нашу країну в найдраматичніший момент в історії, допоміг нам запобігти путінській окупації нашої країни і продовжує підтримувати нас протягом всієї цієї жахливої війни», — додав український президент.
Що для України змінюється після рішення Джо Байдена зійти з перегонів? За великим рахунком — нічого. Нам залишається лише чекати результатів виборів у США й інавгурації нового президента наприкінці січня. Багато західних ЗМІ почали розмірковувати, якою б була зовнішня політика Камали Гарріс у разі перемоги. Politico прогнозує, що вона продовжить політику Адміністрації Байдена щодо підтримки України у війні проти Росії.
«Гарріс дала сигнал, що не відступить від непохитної підтримки НАТО Байденом і продовжить підтримувати Україну в її боротьбі з Росією. Це різко контрастує з обіцянкою колишнього президента Трампа фундаментально змінити відносини США з Альянсом і сумнівами, які він висловив щодо майбутніх поставок зброї Києву», — пише Reuters.
З іншого боку, як вже писав ТСН.ua, Джо Байден, який зняв свою кандидатуру з виборів і йде з публічної політики, міг би вже зараз створити низку запобіжників для Києва, якщо Трамп переможе й знову заблокує військову та фінансову допомогу Україні. Наприклад, надати нам більше зброї і зняти заборони на удари вглиб російської території. Проте президент Байден і демократи, принаймні поки що, не планують цього робити.
В такому разі постає питання: як політика демократів, які обіцяють Україні підтримку на словах, але реально не прагнуть нашої перемоги, відрізняється від публічних заяв Трампа та його кандидата у віцепрезиденти Джея Ді Венса, що Україна не переможе в цій війні?