Через дефіцит електроенергії в Україні значно зріс попит на інтернет-технології, які можуть довгий час працювати у разі відключень світла. Але українські провайдери не можуть швидко забезпечити всіх охочих найбільш енергоефективним типом оптоволоконного інтернету.
В Києві на приєднання до Passive Optical Network (PON) стоять багатомісячні черги. Число заявок вже зараз приблизно сягає загальної кількості столичних користувачів цієї технології.
Про це LIGA.net розповів член правління Інтернет асоціації України (ІнАУ) Сергій Арутюнян. Він зазначив, що до кінця року під’єднати до PON київських абонентів, що вже подали відповідні заявки, вийде лише за найкращих обставин.
У чому причина цього? Скільки коштує під’єднання до PON-мережі? І чи окупить результат витрати? Про це в матеріалі LIGA.net.
Як працює «інтернет без світла»
Згідно зі звітом за 2023 рік Нацкомісії, що регулює сфери електронних комунікацій (НКЕК), абсолютна більшість українських абонентів фіксованого інтернету у майже рівній пропорції розподілена між двома оптоволоконними технологіями з’єднання: Ethernet (або Fiber to the x – «волокно до точки», абревіатура – FTTx) та PON.
Жодна з них не може працювати зовсім без джерел електроенергії. Чим вони відрізняються?
Ethernet – старіша технологія, яка передбачає прокладання волоконно-оптичного кабелю до комутатора. Наприклад, у підстанції на вулиці або у під’їзді в будинку. З комутатора, який перетворює оптичний сигнал на електричний, до приміщення кінцевого споживача йде мідний кабель (вита пара). Щоб отримати інтернет-зв’язок, кабель достатньо під’єднати до Wi-Fi-роутера або ноутбуку, заживлених від павербанка чи акумулятора.
«Якщо в тебе є заряджений ноутбук, то у разі відключення світла в будинку інтернетом все одно можна скористатися», – коментує Арутюнян.
За технологією PON точка перетворення світлового сигналу на електричний зміщується до квартири або офісу. Саме туди прокладається оптичний кабель. Щоб користуватися PON-інтернетом, оптичний кабель треба спочатку під’єднати до спеціального пристрою – ONU-терміналу, а потім з’єднати з роутером. Під’єднати кабель напряму до ноутбука чи роутера не вийде.
Через це для користування PON-технологією під час знеструмлення у будинку абонента йому необхідно одночасно заживити від автономних джерел і ONU-термінал і роутер. Відповідно, і джерело живлення – наприклад, павербанк ємністю 10 000 mAh (міліампер-годин) розрядиться вдвічі швидше.
З усім тим, саме на PON-технологію наполегливо рекомендують переходити українцям представники профільних органів влади, аргументуючи це можливістю отримати безперебійний інтернет-зв’язок. Річ у тім, що PON є більш енергоефективним вже на стороні провайдера.
Ця мережа називається «пасивною», оскільки на шляху від головної станції до абонентів встановлюються розгалужувачі (сплітери), що можуть працювати без енергоживлення. Завдяки цьому провайдери можуть протягом 72 годин підтримувати зв’язок на від’єднаній від централізованого струму головній станції.
У разі Ethernet проміжні розподільчі вузли на шляху від головної станції до абонента залежать від електроенергії. А тому під час знеструмлень і на них треба встановлювати джерела безперебійного живлення (ДБЖ).
Через велику кількість проміжних вузлів, які за технологією Ethernet треба обладнати ДБЖ під час знеструмлень, їх можна автономно заживлювати протягом 4-8 годин. У деяких випадках – до 24 годин, говорить Арутюнян.
Чому у великих містах мало PON-мереж?
З 2021-го до 2023 року частка користувачів PON в Україні зросла з 30,3% до 41,3%, а під’єднаних до Ethernet – знизилась до 46,8%, свідчить звіт НКЕК. Проте у великих містах PON-технологія залишається набагато менш розповсюдженою.
У Києві до неї під’єднанні близько 9% від загальної кількості користувачів фіксованого інтернету, оцінював LIGA.net директор із розвитку інфраструктури широкосмугового доступу до інтернету в Мінцифри Юрій Мацик.
Як пояснює член правління ІнАУ Арутюнян, причина в тім, що технологія Ethernet з’явилася раніше. Окрім цього, вона виявилася більш пристосованою до міст, де на короткій відстані розташовані багато приміщень, де можна встановити розподільче обладнання. І навпаки – технологія PON розроблялася під приватний сектор.
Арутюнян лише частково погоджується з оцінкою Мінцифри щодо кількості київських абонентів, приєднаних до PON. Згідно з опитуваннями ІнАУ, таких користувачів близько 7-8%. Проте тут треба зважати на статистичну похибку, додає експерт.
«Точно можна сказати, що у Києві ми не перетнули бар’єр у 10% абонентів, під’єднаних до PON. Це характерно для всіх великих міст України – що місто більше, то більший відсоток Ethernet-технологій і менший PON», – пояснює Арутюнян.
За його словами, кількість заявок на під’єднання до PON зростає щоразу, коли повертаються тривалі відключення електроенергії.
«Ще в березні-квітні цей ринок перебував у стагнацій, але зараз у всіх провайдерів, що працюють з технологією GPON (літера «G» вказує на пропуску здатність – гігабіт. – Ред.), дво-тримісячні черги на під’єднання. І є тенденція до зростання. У моїй компанії («Павутина.Нет». – Ред.) на піку у 2022-2023 роках черга досягала чотирьох місяців. У деяких провайдерів з інших міст – до пів року. Вважаю, що в цьому сезоні черги будуть ще більшими», – прокоментував Арутюнян.
На його думку, черги зростатимуть через відсутність в операторів фізичної можливості задовольнити попити клієнтів. По-перше, перелічує Арутюнян, вони не можуть проводити монтажні робити вночі. По-друге, у порівнянні з попередніми роками їм не вистачає робочої сили.
«Зараз виробничий потенціал провайдерів значно знизився. Вони втратили половину своїх співробітників через мобілізацію. На роботу, яку виконують зв’язківці, нереально знайти дівчат. Це важка праця у технічних приміщеннях, каналізації, підвісах – не робота мрії», – каже експерт.
Через брак робочої сили київські провайдери, «навіть якщо будуть працювати цілодобово», до кінця 2024 року зможуть збільшити частку користувачів PON лише до 20% з нинішнього рівня у 7-9%, вважає Арутюнян.
«GPON під’єднати в принципі важче, аніж іншу технологію, а в багатьох зі старих будинків це зробити ще й технічно неможливо. В них всі слабоструменеві канали забиті кабелями. Тому провайдер може під’єднати або лише перший-другий поверх, або, якщо кабель йде на дах, скажімо, з шістнадцятого на десятий», – пояснює спеціаліст.
Чи варто переходити на PON
Як вже було сказано вище, для стабільної роботи інтернету на технології PON за відключень світла абоненту слід придбати потужніші пристрої енергоживлення. Їх вартість – в діапазоні 1,5-20 тис. грн або вище, каже Арутюнян.
Безпосередньо під’єднання до PON-мережі може коливатися від 300 до 3000 грн у місті й від 5 до 10 тис. грн у приватному секторі, додає спеціаліст. Щодо ONU-термінала, то деякі провайдери надають його абоненту безкоштовно або здають в оренду.
З погляду безперебійного інтернет-з’єднання перехід на PON може не бути доцільним. Багато провайдерів, що працюють на Ethernet-технології, забезпечують свою мережу ДБЖ. Такі компанії мають набагато менше заявок на під’єднання до PON, стверджує член правління ІнАУ.
З економічного погляду провайдерам у великих містах вигідніше використовувати вже наявні Ethernet-мережі, аніж розбудовувати PON. Не тільки через дороговартісність технології PON, але й тому, що після стабілізації енергопостачання у великих містах «вона нікому не буде потрібна», зауважує Арутюнян.
«На сьогодні вартість інтернету в Україні настільки низька, що кожна людина, яка залежить від віддаленого навчання або роботи, має мати двох провайдерів, які працюватимуть за обома технологіями. Якщо будуть тривалі відключення, навіть GPON може не врятувати. Якщо діяльність людини залежить від інтернету, їй потрібно мати двох провайдерів – існують відповідні роутери», – підсумовує спеціаліст.
Источник: biz.liga.net