28 червня в Ірані проходять позачергові вибори президента країни. Попри те, що посада ця в Ірані здебільшого церемоніальна і президент – це такий собі гібрид прем’єра-технократа та голови, що говорить, а також «торгує обличчям» під час іноземних візитів, до виборів прикута увага всього світу.
Пояснень тут декілька. Тут і причина, через яку ці вибори відбуваються, і питання наступника верховного глави Ірану – аятоли Алі Хаменеї (якому, нагадаємо, вже 85 років) і підводні течії внутрішньої іранської політики, і привиди великої війни на Близькому Сході, а також суперечності серед учасників «осі зла», частиною якої є й Іран.
Весь цей букет робить вибори 28 червня дуже цікавими, а потенційний друг тур 5 липня – просто «вогняним». 24 Канал розповідає про основних претендентів на перемогу та фіксує дуже непросту для Ірану геополітичну ситуацію.
Кандидати на пост президента Ірану: хто вони
До виборів президента Ірану допущено шість претендентів. Охочих було більше (рівно 80), серед них навіть були жінки (що для політичного режиму, де правлять фундаменталісти, не є нормою). Проте їх одразу ж відсіяла Рада стражів конституції (це такий собі іранський Конституційний суд, що складається з 12 аятол, яких призначає верховний аятола Хаменеї).
Найвідоміший із «забанених» – колишній президент Ірану Махмуд Ахмадінежад, відомий своєю войовничою антизахідною риторикою і несподіваною любов’ю до України.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/b9958c8f919c9637247fd91e603cdc93.png
Махмуд Ахмадінеджад / Фото з іранських ЗМІ
Цікаво, що на початку російського вторгнення у 2022 році він писав у себе в твітері пости на підтримку України та засуджував Росію. Відмова Ахмадінежаду була очікуваною – він вже проходив цю процедуру у 2017 та 2021 роках, тому не мав би дивуватись. Нагадаємо, що сам він став президентом 2009 року на тлі масштабних фальсифікацій.Менш відомими, але більш важливими «невдахами» електорального процесу стали впливові представники умовного крила іранських реформаторів – Мохсен Мехралізаде, Алі Ларіджані, Есхак Джахангірі й Абдул Насер Хемматі.
Кого ж іранські аятоли таки допустили до виборів:
Аліреза Закані – чинний мер Тегерана;
Саїд Джалілі – представник Верховного лідера Ірану у Вищій раді нацбезпеки та колишній переговірник з ядерної програми Ірану; Амір-Хоссейн Газізаде Хашемі – голова Фонду мучеників в Ірані; Мустафа Пурмохаммаді – ексглава МВС Ірану;
Мохаммад Багер Галібаф – колишній мер Тегерану та колишній начальник ВПС КВІР, а нині спікер парламенту Ірану; Масуд Пезешкіан – лікар, ексміністр охорони здоров’я та член парламенту.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/9eee49b453c3f91a37b1ff983ae2b2ce.png
Кандидати на пост президента Ірану / Колаж Al Jazeera
Попри те, що всі ці претенденти є ісламськими фундаменталістами (панівний режим в країні – відверто терористичний), сповідують жорсткий та недемократичний курс, навіть серед них експерти бачать різні відтінки «сірого».
Так, Саїд Джалілі – це ультраконсерватор, а от кандидат від КВІР (впливовий в Ірані Корпус вартових ісламської революції, – 24 Канал) Галібаф – консерватор поміркований.
Хто має найбільше шансів стати президентом Ірану
Єдиний представник «реформаторів» – донедавна маловідомий загалу та доволі радикальний «ліберал» – Масуд Пезешкіан.
Йому, схоже, відведена роль «масовки», щоб заманити людей на вибори (такий собі іранський прототип Бориса Надєждіна). Натомість головним фаворитом експерти називають саме Саїда Джалілі. Він є довіреною особою фактичного правителя країни (рахбара) аятоли Хаменеї та вважається впливовою фігурою серед консервативного табору.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/58cac762195d34ed791c10637731b6bc.png
Саїд Джалілі / Фото iranintl.com
Зрозуміло, що ніякої достовірної соціології на керованих виборах бути не може. Проте є неофіційні рейтинги, де нині першість віддають саме єдиному «реформатору» Пезешкіану. За нього готові віддати свої голоси більшість мешканців півночі – з регіону іранського Азербайджану, а також він може розраховувати на голоси так званого «протестного голосування».
Звісно, якщо іранці відмовляться від стратегії бойкоту виборів. Адже нині в Ірані вже декілька кампаній фіксують антирекорди по явці.
Це говорить про кризу легітимності влади та тривалу політичну кризу. Утім, аятоли попри невдоволення і масові протести не планують віддавати владу, ба більше, готові утримувати її силою та терором.
Друге місце в неформальних рейтингах напередодні голосування має 58-річний Джалілі, який і переможе (з ймовірністю 99%). Цікаво, що він був головним фаворитом виборів-2021, але тоді переміг нині покійний Раїсі.
Джалілі має репутацію прихильника «жорсткої лінії» та затятого антиамериканіста. Він має науковий ступінь з політології, є ветераном ірано-іракської війни, де був важко поранений і втратив ступню правої ноги. Після демобілізації Джалілі повернувся до викладацької діяльності в університеті та паралельно став працювати в МЗС (вільно володіє англійською).
Після обрання Ахмадінежада Джалілі підвищили до заступника міністра закордонних справ – він був куратором напрямку США та Європи. Джалілі був також учасником переговорів по ядерній угоді (2007 – 2013), виступав як головний переговірник, а нині агітує за прискорений розвиток «ядерного проєкту». На початку 2022 року він написав листа до Хаменеї, в якому закликав активізувати збагачення урану до 90% для створення власної ядерної зброї.
Нині Джалілі входить до ближнього кола рахбара Хаменеї та є наближеною особою до його сина та потенційного спадкоємця Моджтаба.
Хто такий Мохаммад Галібаф
Це нинішній спікер парламенту, йому 62 роки. Родом з передмістя Мешхеда зі змішаної персько-курдської родини, доктор політичної географії, пілот. Побудував військову кар’єру в 1980-х, працював у структурах КВІР. У 2005 – 2017 роках також був мером Тегерана.
Дехто в Ірані ставить і на Мохаммада Багера Галібафа. Він також тричі балотувався на посаду президента, але безуспішно.
Він зрозумілий, передбачуваний, досвідчений, не радикальний і дуже-дуже «істеблішмент». На відміну від нього, той же Джалілі занадто консервативний і близький до духовенства. У решти нижча харизма і впізнаваність,
– припускає експерт Ілія Куса на своїй сторінці в телеграмі.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/6f4004c250d8d21d4591445083021a21.jpg
Мохаммад Галібаф / Фото іранських ЗМІ
Галібаф також був близьким другом вбитого генерала КВІР Касема Сулеймані.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/ffefa7af79ad93d8a3563fe77fbc793c.jpg
Галібаф і покійний Сулеймані близько дружили / Фото іранських ЗМІ
Водночас політик неодноразово демонстрував свою цілковиту лояльність до верховного лідера режиму Алі Хаменеї.
Хаменеї добре розуміє, що соціальні умови в Ірані дозріли для ще масовіших протестів, і призначення Галібафа могло б стати одним із декількох заходів, які він вживає для того, щоб утримати владу перед обличчям соціального невдоволення, що зростає.
Чого чекати після виборів в Ірані
У разі обрання Джалілі очікується, що він продовжить лінію померлого Раїсі по закручуванню гайок та посилення впливу фундаменталістів. Доступ до тіла «першої особи» та довіра рахбара мають дати Джалілі повноваження середньовічного візира та розв’язати йому руки.
Щоправда, проблем перед новим президентом постане також багато. Перша з них – економічна криза, що не припиняється вже багато років і має тенденцію до загострення. Ситуацію не рятують ані російські гроші за «Шахеди», ані китайські – за нафту.
На тлі цього зростає невдоволення населення, мінімум дві третини якого просто ненавидять владу. Особливо це помітно на національних околицях, де вже багато років триває фактична партизанська війна проти КСІР та міліції «басіджей».
Крім того, Іран нині є потенційним учасником нової великої війни на Близькому Сході. Багато років іранська стратегія створення груп проксі в регіоні працювала, але нині почала давати збій. Все частіше за дії ХАМАС, Хезболли, єменських хуситів та їхніх іракських і сирійських колег починають питати саме з Тегерану.
Іран від цих питань «петляє», як може. І якщо за ліквідацію Ізраїлем генерала КВІР у дипломатичній будівлі в Дамаску вдалося «відповісти» лише ритуальним обстрілом «на мільярд», то за Хезболлу, яка нині опинилась перед ризиком повномасштабної війни з Ізраїлем (та його союзником США), схоже, доведеться «влізти» особисто.
У цій ситуації Джалілі, чи кого там оберуть президентом в Ірані, точно не позаздриш.