Прем’єр-міністр Мішустін неминуче зіткнеться з волею і претензіями сильного економіста Бєлоусова, який став замість Шойгу міністром оборони.
Путінські маневри.
Головною метою несподіваних путінських перестановок у вищому ешелоні влади було не покарання Шойгу за крадіжки в армії або покарання за конфлікт із Пригожиним, а доля Патрушева, який усі 10 років запевняв Путіна, що його син є найкращим і найнадійнішим наступником Путіну.
Путін давно вирішив, що в Росії не буде ніякого «політичного транзиту» — еволюції політичного режиму влади або ніякого наступника, а тільки вічне абсолютне правління Путіна. Усе в Росії має змінюватися в гірший бік, крім самого Путіна — це його життєва стратегія. Чим гірше Росії, тим довше і сильніше влада Путіна.
Але для того, щоб зіпхнути могутнього Патрушева зі свого місця в СБ РФ, який практично контролював усіх силовиків і політичне життя Росії, Путіну довелося знімати з посади міністра оборони Шойгу і відправляти на його місце Патрушева, сина якого сильно підвищили на посаді, але стравили з його начальником — бульдогом, прем’єр-міністром Росії Мішустіним. Тому конфлікти між сином Патрушева, який відрито підсиджує прем’єр-міністра Мішустіна, будуть неминучими, що і потрібно Путіну. Таким чином він одночасно послаблює сім’ю Патрушевих і прем’єра Мішустіна, за спиною якого стоїть Чемезєв.
З іншого боку, прем’єр-міністр Мішустін неминуче зіткнеться з волею і претензіями сильного економіста Бєлоусова, який став замість Шойгу міністром оборони. Тепер весь величезний військовий бюджет буде підпорядкований не Кабміну Мішустіна, а міністру оборони Білоусову, на якого спирається Путін.
Призначення Білоусова теж має своє політичне підґрунтя. У такий спосіб Путіну вдається розбити тандем Шойгу-Герасимов, який не впорався з війною, і зробити їх «цапами-відбувайлами» за поразки в Україні, і принизити армію під час війни — цивільний міністр проти генералітету, а не досвідчений воєначальник. Путін боїться змови генералів. Путін показує Заходу і російському суспільству, що не військова перемога в Україні є його політичною метою, а створення самодостатньої мілітаризованої економіки та агресивної держави, оточеної ворогами. А перманентна, «вічна війна» проти України чи конфлікти в інших частинах світу є головним засобом збереження його режиму особистої абсолютної влади.
Хто такий Віктор Небоженко
Віктор Сергійович Небоженко (нар. 14 лютого 1953, Жмеринка) — український політолог, соціолог. Директор соціологічної служби «Український барометр». Кандидат філософських наук, пише Вікіпедія.
Працював в Інституті філософії Академії наук України, Інституті соціології Академії наук України.
У 1994-му брав участь в першій президентській кампанії екс-прем’єр-міністра України Леоніда Кучми.
З 2003-го — керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при Президенті України, директор Соціологічної служби «Український барометр».
Джерело