Пару днів тому бачив жалісливе відео мужика з Бурятії. Його житло пограбували двічі. Спочатку винесли все цінне, викрали автівку, а потім ще й те, що залишилося. Збитків на мільйон рублів. Винесли навіть… унітаз.
Усе це сталося, поки він воював в Україні. Тепер ображається, цитую:
«Я на чужой земле буквально кровь свою проливал за свой народ, за свою республику».
І нічого в цього типа ні в серці, ні в мозку не ворухнулося: які такі інтереси в бурятів можуть бути в Україні? Між Улан-Уде та Донецьком 4820 кілометрів по прямій, а по трасі – 6087.
Але вони над цим не замислюються. Бо немає чим мислити. Давно вже відучили від цього процесу. Аби без проблем використовувати в якості «гарматного м`яса».
Гарантую: якщо фюрер покличе захищати Бурятію десь на Мадагаскарі – поїде без проблем і питань. Навіть не знаючи, де той Мадагаскар. Фюреру видніше. А я людина маленька, маю виконувати всі накази. Цей тип хоч і не жив в СРСР, але є типовим продуктом радянського комуністичного експерименту.
Колись знаменитий радянський письменник і не менш знаменитий сталінський (а потім хрущовський, брежнівський, андроповський, горбачовський, єльцинський і нарешті путінський) холуй Сергій Міхалков написав цикл поем для дітей про «Дядю Стьопу». Одна з их вийшла 1940 року і називалася «Дядя Степа в Красной Армии». І були там такі рядки:
«Я возьму сегодня в бой.
Пограничный столб с собой,
И он в землю будет врыт,
Где мне родина велит».
Оце воно ї є. Десятиліття йдуть, а тупий підлий «совок» продовжує жити й розмножуватися. І нести горе сусіднім народам…
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/3e4ff44e91678437efd975994ea630e0
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням…