Українські виробники хліба потребують інструментів для ефективного регулювання недобросовісних торгових практик при взаємодії з мережами ритейлу, оскільки наявні «конфлікти інтересів» у комерційних відносинах негативно впливають на постачальників продукції, кінцевих споживачів, а також державу загалом.
Таку думку висловив агенції «Інтерфакс-Україна» перший віцепрезидент Всеукраїнської асоціації пекарів (ВАП) Юрій Дученко.
За його словами, на сьогодні у Верховній Раді зареєстровано п’ять законопроєктів, спрямованих на врегулювання взаємодії постачальників із торговельними мережами, проте жоден із них не вирішує повною мірою проблем хлібобулочної галузі.
Як повідомив Дученко, на сьогодні в Україні продовжують існувати негативні тенденції розвитку торговельних відносин у роздрібній торгівлі, зокрема, мережеві клієнти широко застосовують недобросовісні торговельні практики, а їхні диктативні умови співпраці з виробниками та постачальниками спричинені тим, що національні торговельні мережі мають значну ринкову владу у відносинах із виробниками завдяки великій частці в українському продуктовому ритейлі.
За словами експерта, великі постачальники та виробники продуктів харчування до торговельних мереж відзначають, що однією з найважливіших проблем у співпраці з мережами ритейлу є нав’язування додаткових послуг постачальнику, які зазвичай не мають реального економічного сенсу, і не несуть для нього додаткової користі. Також відзначається часте встановлення торговельними мережами непропорційної вартості таких послуг або їхнє «формальне» надання, коли послуги надаються не повною мірою або вимагають додаткової оплати за нав’язані «додаткові» сервіси, що суттєво збільшує вартість первинної послуги.
На основі загальної інформації від виробників галузі, в основі таких додаткових послуг закладено перенесення фінансування ризиків мережі ритейлу на постачальника або виробника продукції. До них належить, наприклад, обов’язок забрати непроданий товар, хоча постачальник ніяк не може безпосередньо впливати на замовлення/обсяг поставленої в конкретний магазин партії товару, умови його реалізації, попит на товар, а також низку інших факторів, що не залежать від постачальника.
«Однак, незважаючи на «добровільність» цих послуг, прийняття їхнім виробником харчової продукції є обов’язковою умовою роботи з торговельною мережею. Тоді як націнка мереж становить, орієнтовно, 15% (front margin), підсумкова вартість послуг торгових мереж становить до «30% від контрактної вартості товару. Отже, послуги ритейлерів є фактично прихованою націнкою, back margin, а сумарний їхній дохід може бути більше 50%», — пояснив Дученко в коментарі агентству.
Він уточнив, що основні виробники галузі відзначають низку інших недобросовісних практик щодо постачальників/виробників харчової продукції з боку великих українських торговельних мереж, а саме:
— встановлення торговельними мережами невиправдано тривалих термінів здійснення розрахунків із постачальниками/виробниками за проданий товар, завдяки чому торговельна мережа отримує, по суті, безвідсотковий товарний кредит;
— Проведення платежів, не пов’язаних із договорами купівлі-продажу (постачання) харчової продукції, наприклад, плати постачальника за «вхід» до нової торговельної мережі або участь у модернізації магазинів;
— примус постачальників до зниження ціни на їхню продукцію з метою проведення «акцій», тоді як торгова надбавка торгової мережі залишається незмінною;
— Встановлення надмірних штрафних санкцій у договорах за невиконання постачальником своїх зобов’язань;
— встановлення зобов’язання постачальника забирати вже поставлений товар без розрахунку за такий товар, якщо він не проданий мережею ритейлу, минув його термін зберігання, або товар зіпсувався.
Віцепрезидент ВАП наводить дані експертів хлібобулочної галузі, згідно з якими ці фактори призводять до значного дисбалансу при розподілі маржі від продажу харчових продуктів на користь торгових мереж: 5-10% – на користь виробника, та 60% – на користь торгової мережі.
Також, на думку основних представників хлібобулочної галузі, нинішній стан справ у взаєминах мереж ритейлу та виробників харчових продуктів не відповідає ухваленим в ЄС законодавчим практикам. Так, у квітні 2019 року в ЄС прийнято Директиву 2019/633 про недобросовісні торговельні практики між підприємствами у сфері сільського господарства та продовольства. Вона встановила у країнах Євросоюзу законодавчі рамки для протидії таким видам співробітництва та передбачає мінімальний список із 10 заборонених торгових практик («чорний список») та 6 умовно заборонених торгових практик («сірий список»).
Дученко у коментарі перерахував перелік безумовно заборонених у ЄС «чорних практик»: оплату за швидкопсувні продтовари понад 30 днів та понад 60 днів за інші товари; несвоєчасне повідомлення про відмову від купівлі товарів, що швидко псуються; одностороння зміна покупцем умов договору; платежі, не пов’язані з продажем сільськогосподарських та продовольчих товарів; покладання ризику знищення та пошкодження (псування) на постачальника; відмова від письмового підтвердження договору поставки покупцем, незважаючи на вимогу постачальника; неправомірне використання покупцем комерційної таємниці; комерційна «помста»; покладання витрат, пов’язаних із розглядом скарг споживачів, на постачальника.
Своєю чергою «сірий список» засуджує шість спірних торгових практик: повернення непроданих товарів; оплату постачальником за зберігання, демонстрацію товарів та ведення товарної документації; оплату постачальником за сприяння розвитку; оплату постачальником за стимулювання збуту; оплату постачальником за рекламну діяльність; оплату постачальником витрат на персонал мережі або облаштування приміщень.
Перший віцепрезидент ВАП констатував, що в Україні відсутнє законодавче врегулювання відносин торгових мереж та постачальників відповідно до принципів, передбачених у Директиві ЄС 633/2019, хоча їхнє впровадження є надзвичайно важливим для збереження цивілізованого продовольчого ринку в країні. Він також наголосив, що у питанні боротьби з несумлінними торговими практиками та підходами не може існувати якась «українська», відмінна від європейської, специфіка, і вони мають вирішуватися аналогічно вже прийнятим на заході рішенням.
Нагадаємо, у лютому минулого року представники 27 профільних українських асоціацій та громадянських об’єднань підписали меморандум про спільну роботу у сфері торгівлі харчовими продуктами, а також погодили остаточний текст законопроєкту №6155, що визначає порядок розрахунку мереж ритейлу із постачальниками харчових продуктів. За даними підписантів меморандуму, через затримку оплати виробники харчових продуктів, постачальники мереж у країні щорічно недоотримують близько $5 млрд, які залишаються в обігових коштах ритейлу.
Вони також зазначають, що через відсутність законодавчого регулювання відносин із мережами ритейлу українському виробнику дешевше виробляти продукти харчування за кордоном, а реалізовувати через мережі в Україні. Нерозгляд та фактичне блокування цього закону призводить до подальшої конфронтації виробників та торгових мереж, що у свою чергу позначається на інтересах покупців та продовольчої безпеки країни.