Інтерв’ю дівчинки #Буквам ексклюзивно надав освітньо-психологічний табір Gen.Camp.
“Бабуся Валя, бабуся Зоя, мій брат Кирил, мій тато, мій дядько, моя мама, я, мій хрещений, моя двоюрідна сестра Іра, Олена – дівчина брата”, – розповіла Маргарита про усіх, хто ховався в будинку тоді, коли 8-го березня у них влучила авіабомба.
Вижила лише дівчинка, її мама та дівчина брата – усі решта загинули під завалами.
Марго згадує минуле та розповідає, що до війни вони “жили прекрасно”, згадує маріупольський парк “Веселка”, де завжди гуляли дорослі та діти.
8 березня, коли майже уся рідня Марго загинули від ворожого снаряду, дівчинка згадує:
“Коли я прийшла до тями, я закричала: “Де моя мама? Де мій тато?.. Моя бабуся теж могла вижити, але її не врятували”.
Дівчинка констатує, що в приватні будинки не повинні були прилітати снаряди.
“Я відреагувала шоком, але не плачем. Як декілька днів була в шоці. Не дуже добре таке відчуття…”.
Марго мріє стати детективом – шукати докази та ловити злочинців.
“Треба бути щасливою”, – переконана дівчинка. Вона радить іншим діткам, які пережили горе війни, продовжувати жити, придумати собі якесь хобі, лишатися спокійними та неагресивними.
Марго зізнається: її найпотаємніша та найбільша мрія – знову побачити свого тата та хоч трохи з ним поспілкуватися. Дитина і зараз спілкується з батьком через вікно, сподіваючись, що він її чує.
Маргарита – одна з вихованиць освітньо-психологічного табору Gen.Camp. Він працює для дітей, які постраждали від воєнних злочинів Росії в Україні, залишилися сиротами або напівсиротами.
Щоб отримати допомогу та стати учасником табору, необхідно заповнити анкету на сайті https://genukrainian.com.ua та пройти співбесіду з куратором проєкту.
Сторінки проєкту Gen Camp у соціальних мережах:
https://instagram.com/gen.ukrainian?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Більше про табір й історії його вихованців читайте в інтерв’ю #Букв з засновницею ГО Gen Ukrainian Оксаною Лебедєвою та головною психологинею проєкту – Оксаною Шльонською.