Як учасник практично всіх зустрічей з діалогу, які відбувалися в українському православ’ї чи щодо нього за останні понад 15 років, хотів би зазначити.
За всіма маркерами структура МПвУ (УПЦ) від часу обрання митрополита Онуфрія не продемонструвала жодного бажання вести діалог. Він системно, усвідомлено і послідовно був припинений з їхнього боку саме після упокоєння митрополита Володимира:
не було жодної не лише офіційної, але навіть неофіційної зустрічі для обговорення якихось реалістичних пропозицій – жодної! (за часів митрополита Володимира вони були практично регулярними);
натомість були постійні намагання вести сепаратні перемовини з окремими персоналіями, на яких покладалися сподівання (пусті, слід зауважити) щодо руйнування нашої єдності зсередини (і персоналії, і факти перемовин відомі);
висунення і офіційне закріплення документами МПвУ високого рівня наперед неприйнятних умов для початку (!) перемовин: ми мали би для цього визнати наперед всі вимоги, яких добивається сторона МПвУ, тобто беззастережно капітулювати ще до перемовин (що, погодьтеся, абсурдно);
натомість цілковито ігноруються пропозиції з нашого боку почати переговори без всяких попередніх умов;
відсутність будь-якої реалістичної пропозиції для діалогу навіть публічно і на рівні теорії – лише «покайтеся і поверніться в лоно МП»;
постійне поширення дезинформаційних чуток у власному середовищі щодо того, що їхнє керівництво має якийсь альтернативний план дій (чого в реальності нема!), а тому ніякого діалогу чи тим більше єднання з нами не потрібно (наприклад: «наступного травня/листопада Архієрейський собор РПЦ дасть нам автокефалію, яку визнають більше Церков, ніж ПЦУ, треба лише почекати», «ми зараз ведемо таємні переговори з Фанаром і домовляємося на наших умовах», тощо). Мета дезінформації – лише затягування часу та стримування духовенства і парафій від переходу до ПЦУ. Та сама тактика була ще з 1992 року, коли казали, що «не треба йти в неканонічну автокефалію, бо ось-ось скоро буде розглянуте питання і нам дадуть канонічну»);
риторика всіх рупорів пропаганди МПвУ (холдингу еспеже-расколамнєт) з 2014 року абсолютно ні в чому не змінилася – виключно чорнуха в наш бік як системно, так і щодо персоналій.
І при всьому цьому зараз публічні діячі МПвУ намагаються вдавати з себе ображених невинних овечок, з якими «ПЦУ не хоче вести діалог».
Ну от точно як один сусідній діяч, який ображається, чому «Захід не хоче з ним домовлятися».
Читайте також:
Коли святкувати Різдво? «Календарний експеримент» ПЦУ дезорієнтував українців
«Дорогі брати та сестри». Список архієреїв України, які досі служать Кирилу (документи)
І знову нечисть. Як церква, де знімали «Вія», пережила російську окупацію