Російські наративи, які створені і поширюються росЗМІ та проросійськими телеграм-каналами, час від часу, на жаль, але знаходять своє відображення і на шпальтах західних медіа. Однак, якщо детально аналізувати таку інформацію, а особливо її авторів, то причетність «російського сліду» до появи негативних про Україну матеріалах в іноЗМІ стає очевидною.
Днями, наприклад, поважне німецьке видання»Handelsblatt»
опублікувало
статтю із закидами на адресу українського президента. У чомусь конкретному
Володимира Зеленського звинувачено не було. Але автор дещо маніпулював на тему
атак Росії у День незалежності України, підкреслюючи що «попри заяви
Зеленського, вони так і не відбулися», а також натякав на «розкол в
рядах прибічників президента». Матеріал, вочевидь, прагне переконати
читача, у тому, що Зеленський нібито часто вдається до «погроз, які не
збуваються», а тому «довіра до нього має падати».
Зустрічаючи схожі публікації у західних ЗМІ, найперше варто
зважати на їх авторів. У цьому випадку йдеться про німецького журналіста
Матіаса Брюггманна. За дивним збігом обставин, його статті досить часто
перекладаються російською мовою і цитуються росЗМІ, зокрема,
й найбільш пропагандиським Russia Today.Та найцікавіше, що саме Брюггманн
свого часу писав статті про те, чому Європі варто купувати
у Росії вакцину від ковід «Спутнік V».
Ще один приклад стосується вже британського видання The
Spectator. Один з його авторів — Росс Кларк — нещодавно опублікував колонку,
яка переконує у тому, що західні санкції проти Росії нібито не працюють так, як
мали б. Він натякає, що російська нафта продовжує потрапляти до Європи, і
не виключає, що й до Британії (у вигляді реекспорту через треті країни)
також. І хоч весь матеріал побудований на припущеннях, стаття цілком відповідає
одному з найбільш популярних наративів російської пропаганди, а саме: «західний
світ страждає від санкцій більше за Росію».
Цікаво, що в одному з попередніх своїх матеріалів, Росс
Кларк робив дуже комплементарні заяви на адресу російського президента. Він
писав, зокрема, що «Путін позбавив ЄС політичної волі», а його дії
буцімто «призвели до краху політичної сили Європейського Союзу».
Публікації такого тону, які ще й слідують одна за одною,
навряд чи можуть бути всього лише збігом.
Загалом, західні медіа, якби нам не хотілося в це вірити,
але є досить вразливими до російського впливу. Низка кореспондентів західних
ЗМІ працювали й продовжують працювати в офісах в Москві. А окремі з них можуть
приховують свою фінансову чи іншу залежність від російських спецслужб.
Серед яскравих прикладів залежності західного журналіста,
який свого часу стосувався України, був випадок з автором швейцарського видання
L’Illustré. Такий собі Арно Беда публікував низку звинувачень на адресу
Української асоціації футболу. А згодом аби презентувати своє «гучне
розслідування» в єфірі 112-го телеканалу Віктора Медведчука особисто
прибув в Україну. Ба більше, за даними українських ЗМІ, він прибув тоді ще й особистим
літаком згаданого Медведчука.
Із плином часу ані
НАБУ, ані САП не знайшли доказів вини керівництва асоціації і президента УАФ Андрія Павелка, зокрема, у
всьому, що їм приписував Арно Беда, але ж шуму наробив достатньо, і гонорар
тоді точно був відпрацьований.
Тож, читаючи західні ЗМІ, особливо зараз, коли війна проти
України розгортається на всіх фронтах, будьте пильними, уважними і критичними.
Перевірити будь-якого автора того чи іншого матеріалу на наявність «ознак
любові до Росії» чи на предмет зв’язків з політиками типу Медведчука — за
допомогу Google не так вже й складно.